Історія Стівена Хокінга - крізь терни до зірок

Навіть маючи настільки серйозну хворобу, що дедалі більше стримувала його рухливість, він зміг стати одним із найбільш пам’ятних вчених в історії та розвивався емоційно. Він одружився двічі та мав трьох дітей. Протягом своїх останніх років життя він продовжував публікувати та читати лекції як чудове посилання на сучасні дослідження Всесвіту, а також майбутнього людства як виду.

...У важкі воєнні роки, 1942-го, в Оксфорді в сім'ї працівників медичного центру Френка та його дружини Ізабель з'явився на світ хлопчик, якого батьки назвали Стівеном.

Ще з дитинства хлопчик виявляв найжвавіший інтерес до всього - як і чому та чи інша річ працює. Стівен намагався дослідити все, що траплялося йому під руку: годинник, радіо. У школі від друзів та вчителів допитливий хлопчик отримав дуже характерне прізвисько – Ейнштейн. 

Але незважаючи на все це, Стівен у школі відмінником зовсім не був. Мало того, у класі він був одним із найгірших учнів за успішністю. Погані оцінки загрожували залишити Стівена без стипендії для вступу до університету. На щастя, коли Хокінг складав іспити на стипендію, то отримав найвищий бал з фізики. Це допомогло йому стати студентом Університетського коледжу в Оксфорді.

На студентській лаві майбутній учений розкрив свій майбутній потенціал. Хоча перші роки навчання Стівен явно нудьгував. А вся справа в тому, що він з легкістю вирішував такі завдання, які решті студентів були явно не під силу. Працездатність хлопця вражала як однолітків, а й багатьох маститих викладачів. Математичні завдання міг вирішувати годинами без перерви. У ці роки він цікавився класичної музикою, з літератури найбільше любив наукову фантастику. Крім того, Хокінг відзначився і на спортивній ниві. Так, він зумів зібрати гребну команду і вважався одним із головних лихачів та сміливців на воді.

Після трьох років навчання в Університетському коледжі для продовження навчання він перейшов до Кембриджу. У двадцять чотири роки Хокінг отримав звання доктора наук (ступінь Ph.D.). Тема його дисертаційної роботи – «Властивості всесвітів, що розширюються».

Перші ознаки хвороби проявилися, коли Хокінгу був лише двадцять один рік. Тоді лікарі поставили йому діагноз бічний аміотрофічний склероз, також відомий як хвороба моторних нейронів або хвороба Лу Геріга. Хокінг був шокований тим, що він невиліковно хворий. Лікарі тоді давали йому лише кілька років життя. Однак незабаром виявилось, що хвороба прогресує не так швидко, як вони передбачали.

Протягом десятиліть хвороба поступово паралізувала молодого вченого. На заняття до університету Стівен спочатку ходив на милицях. З кінця 1960-х років вчений пересувався в інвалідному візку. У колясці йому доведеться провести все життя. Якийсь час єдиною частиною тіла, якою він міг рухати, був вказівний палець. Потім вчений міг керувати лише одним м'язом на щоці. Однак, навіть будучи паралізованим, Хокінг залишався у команді веслярів. Просто молодий вчений перейшов на посаду керманича, якому не треба гребти.

У сорок три роки Хокінг підхопив тяжке запалення легень. Вчений переніс кілька операцій. Для забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів йому було проведено операцію трахеостомія. Але скоро Хокінг втратив нагоду розмовляти. Тоді для Стівена було розроблено спеціальний синтезатор мови, який знову оживив його голос. Його змогли прилаштувати на візку Хокінга.

Улюбленою стихією вченого була космологія та квантова гравітація. Хокінг займався термодинамічними процесами, що виникають у чорних дірах та темній матерії. Він першим зауважив, що космічні чорні діри можуть зникати (випаровуватися). Явище, яке описувало ці випаровування, отримало назву на честь дослідника - «випромінювання Хокінга». Згідно з теорією, об'єкти не можуть втрачати вагу. За допомогою квантової механіки він прийшов до думки, що чорні діри випромінюють енергію через те, що частки утворюються дуже близько від них.

У 1960-х Хокінг працював над загальною теорією відносності. Він зумів привести докази на користь того, що ця теорія вірна і Всесвіт розширюється, метаморфози в ній могли статися при її народженні.

Проте, напевно, важливим досягненням було написання книги «Коротка історія часу», виданої 1988 року. Незабаром ця робота стала справжнім бестселером. Стівен у ній уникнув незрозумілої академічної мови і спробував у доступній формі пояснити, яким чином зародився наш Всесвіт. Хокінг написав про такі важкі для простої людини питання як природа простору та часу, чорні діри та теорія суперструн. Дохідливість його розповіді справді вражає. Торкнувся вчений проблеми і в математичній науці. Причому у всій книзі він скористався лише однією формулою – еквівалентності маси та енергії. Книжка поставила безліч рекордів продажу. Так, «Коротка історія часу» цілих чотири роки була найпопулярнішою книгою у Великій Британії.

Після успіху цієї книги Стівена Хокінга почали називати «одним із головних популяризаторів науки». У співавторстві з донькою Стівен написав книгу «Джордж та таємниці Всесвіту». Також його перу належать такі роботи як «Чорні діри та молоді всесвіти», «Світ у горіховій шкаралупці», «Велике, мале та людський розум».
Британський вчений зняв безліч документальних фільмів, у яких простою мовою розповідав про теорію великого вибуху і створення Всесвіту («У Всесвіт зі Стівеном Хокінгом», «Великий задум по Стівену Хокінгу»)

За своє життя Стівен Хокінг отримав величезну колекцію нагород. Членом Лондонського королівського товариства його було обрано у віці тридцяти двох років. Він став одним із наймолодших його членів. У 1979 отримав одну з найпрестижніших посад у світі – він став Лукасівським професором математики. Крім нього, це звання носили такі видатні вчені як Ісаак Ньютон, Чарльз Беббіджі та інші.

Незважаючи на те, що Хокінг є атеїстом з релігійних переконань, його відзначила навіть Папська академія наук. З 1992 був членом Американської академії наук.

Навіть незважаючи на те, що вчений був прикутий більшу частину життя до інвалідного візка, він був двічі одружений. У нього велика родина.

Першою дружиною Хокінга стала Джейн Уайлд, яка народила йому трьох дітей. З 1990 року Хокінг і Уайлд жили окремо, а розлучення оформили лише за п'ять років. Друга дружина генія – Ейлан Мейсон, його доглядальниця. З нею вчений-астрофізик прожив одинадцять років. Розійшовся він із дружиною у 2006 році. Окрім трьох дітей, Стів має онуків – їх теж троє. З усіма дітьми до смерті вчений зберіг теплі стосунки.

Про стосунки молодих Хокінга та Уайльд у 2015 році було знято художній фільм «Теорія всього» (також фільм відомий під назвою «Теорія Стівена Хокінга»). Американський актор Едді Редмейн, який зіграв молодого вченого, отримав приз Американської кіноакадемії – Оскар за найкращу чоловічу роль.

Однак, можливо, найбільший внесок Стівена Хокінга в науку був його внутрішньою силою і допитливістю. Він продовжував активно працювати та досліджувати Всесвіт навіть після втрати здатності ходити та розмовляти. Скрізь у своєму житті Стівен Хокінг надихав інших на подолання труднощів і прагнення досягнення великих цілей навіть у найскладніших обставинах.