Історія Ніка Вуйчича - від безнадії та самогубства до світової слави

Воістину однією з найдивовижніших особистостей сучасного суспільства можна назвати австралійця Ніколаса Джеймса Вуйчича.  Не маючи рук і ніг, він веде активний спосіб життя, пише книги та читає проповіді, які допомагають тисячам людей прийняти свої особливості і складнощі, разом із дружиною виховує рідних та прийомних дітей та живе щасливим життям.

З дитинства Нік стикався з викликами і насмішками від однолітків, але завдяки підтримці своєї сім'ї та власній внутрішній силі, він зробив вражаючий шлях. Він навчився самостійно їздити на велосипеді, користуватися комп'ютером та навіть грати в гольф. Та таким сильним він був не завжди…

1982-го року в сім'ї сербських емігрантів Вуйчичів – медсестри Душки та пастора Бориса – з'явився довгоочікуваний первісток.  Та передчуття радості від очікуваної події змінилося шоком, ступором.  Новоспечені батьки, та й увесь персонал лікарні перебували в сум'ятті від побаченого – немовля народилося без рук та ніг, хоча протягом вагітності УЗД не показувало жодних відхилень від норми.

Жалість і страх – суміш саме таких почуттів відчували батьки у перші місяці життя свого сина.  Море пролитих сліз і нескінченні питання мучили їх день і ніч протягом кількох місяців, поки одного разу вони не прийняли рішення – жити, просто жити, не заглядати в далеке майбутнє, вирішувати поставлені завдання дрібними кроками і радіти з того, що їхній родині дано долею. 

Ніколас ріс у побожній родині.  Кожен ранок та вечір для нього ознаменовувалися молитвою до Всевишнього.  Про що міг просити маленький хлопчик у його ситуації, здогадатися нескладно.  І на місце віри поступово приходило гнітюче розчарування, яке згодом переросло у важку депресію.

 У 10 років Нік вирішив накласти на себе руки… Тоді від страшного кроку Ніка врятувала любов.  Лежачи у ванній, наповненій водою до країв, він як наяву побачив своїх батьків, що схилилися над його могилою.  В їхніх очах застигла любов, змішана з болем від втрати.  Відмова від суїциду не позбавив підлітка страждань, але вселила у нього усвідомлення того, що навіть із вродженим синдромом тетраамелії можна жити повноцінно.  

Нік став посилено тренувати свою єдину кінцівку – крихітну подобу стопи.  Спочатку Нік відвідував спеціалізовану школу для осіб з інвалідністю, але потім вирішив ходити до звичайної школи нарівні з простими хлопцями.  Чи треба говорити, що жорстокі діти знущалися, ненавиділи однолітка, що так відрізняється від них.  Втіху Нік знаходив у щотижневих недільних походах до церковної школи.

Пізніше знаменитий Університет Гріффіна з радістю прийме до лав студентів вже дорослого хлопця, який набрався життєвої мудрості.  За цей час Нік переніс хірургічне втручання і отримав подобу пальців на відростку, що був у нього на місці лівої ноги.  Завдяки силі духу він навчився працювати з їхньою допомогою на комп'ютері, ловити рибу, грати у футбол, кататися на серфі та скейтборді, обслуговувати себе у побутовому плані та навіть пересуватися.  Нік Вуйчич отримав дві вищі освіти – він бакалавр у сфері фінансів та бухгалтерії.  

Зрештою, Нік Вуйчич знайшов своє призначення в житті. З 1999 року він веде проповідницьку діяльність, яка на сьогоднішній день є небувалою за географічною широтою та силою психологічного впливу роботу.  Школи, університети, в'язниці, дитячі притулки, церкви – з них Вуйчич і розпочав свою роботу, яку нині визначає ємно – «мотиваційне ораторство».  Загальну популярність йому принесла участь у ток-шоу та передачах, організація мотиваційних зльотів.  На одному з перших зльотів люди вишикувалися в чергу, щоб обійняти людину, яка так їм допомогла.  Згодом це переросло у приємну традицію.

«Цирк метеликів», короткометражний фільм 2009 року в головній ролі з Ніком Вуйчичем, здобув заслужену славу та отримав премію $100 тисяч у рамках благодійного проекту «Dorpost Film Project».  Через кілька років Нік напише та виконає пісню «Something More», з наступною відеоекранізацією, в середині якої автор виступить із особистим зізнанням.

 У 2010 році вийшла перша і найвідоміша книга Ніка Вуйчича – «Життя без кордонів: Шлях до щасливого життя».  На її сторінках Нік відверто розповів про своє життя, поневіряння і труднощі та досвід їх подолання.  Книжка стала бестселером і змусила сотні тисяч читачів переглянути своє ставлення до життя та стати щасливими.  Тієї ж темі були присвячені й такі роботи: «Нестримний», «Будь сильним», «Кохання без кордонів», «Безмежність».  Перекладені кількома мовами світу, вони не просто чтивом психологічного жанру, вони дозволяють побачити рішення навіть крізь призму глибокого розпачу.

 Нік Вуйчич має благодійний фонд, який розгорнув кампанію у світових масштабах.  За істотний внесок у розвиток людства він відзначений безліччю нагород по всьому світу. 

Може здатися, що якщо людина може примиритися з такими серйозними фізичними вадами, то оточуючі їх ніколи не приймуть.  Але найвідоміша людина без рук і ніг живе більш ніж повноцінним життям.  У нього є красуня дружина та абсолютно здорові діти.

Зі своїм першим і єдиним коханням, Канае Міяхаре, Вуйчич зустрічався близько чотирьох років, перш ніж зробити їй пропозицію.  Дівчина з бідної японо-мексиканської сім'ї розділяла християнські погляди Ніка на життя і була захоплена його силою духу, добротою та самовідданістю.

2012 року пара одружилася, а невдовзі у них народились двоє дітей.  Трохи пізніше вони вирішили всиновити трьох сиріт.  

Сьогодні Нік Вуйчич продовжує писати книги і багато часу на розвиток фонду Life Without Limbs («Життя без кінцівок»).  Організація допомагає і тим, хто, як і Нік, має вроджений синдром тетраамелії, і тим, хто втратив руки та ноги через нещасний випадок чи хворобу.

Немає чіткого визначення для феномену Ніка Вуйчича.  Він – унікум, який втілив у реальність усі мрії.  Це людина, яка змогла.  Він гідний бути прикладом для наслідування.