Що таке ментальна інвалідність?

Ментальною називають інвалідність, спричинену психічним розладом. Психічні розлади відрізняються один від одного: одні тривають недовго і не мають серйозних наслідків для життя пацієнта, інші стають хронічними та суттєво змінюють життя людини. Люди з цією формою обмежень важко пристосовуються до суспільного життя, часто не можуть працювати, обслуговувати себе. Тому нарівні з іншими володарями особливого статусу потрібна всебічна підтримка.

Психічний розлад саме собою необов'язково веде до інвалідності. Панічні атаки, депресія, а в деяких випадках шизофренія та біполярний афективний розлад (БАР) можуть не впливати на перераховані вище здібності — у таких випадках не буде підстав для встановлення інвалідності.

Причиною інвалідності буде не сам розлад, а неможливість обійтися без допомоги у щоденному життю. В офіційних документах це називається обмеженням життєдіяльності.

Інвалідність можуть отримати пацієнти з хронічними психічними розладами у тяжкій формі: наприклад, люди з шизофренією, розумовою відсталістю, наслідками черепно-мозкових травм, інсультів та крововиливів у мозок, люди з деменцією. Тяжкий перебіг БАР або епізоди депресії, що часто повторюються, теж можуть призвести до інвалідності.

Людина з ментальними порушеннями – це людина, яка страждає на захворювання, які знижують когнітивні здібності:

• аутизм, шизофренія, епілепсія із частими нападами;
• клінічна депресія; дефекти мови;
• патології ЦНС, прогресивний параліч з вираженим недоумством;
• набуте недоумство, погіршення пізнавальної здатності та практичних навичок;
• хвороба Коена, синдром Дауна, ДЦП та інші генетичні захворювання;
• олігофренія, імбецильність.

Перелічені хвороби нерідко супроводжують порушення в роботі слухового, зорового, опорно-рухового апарату. Можуть спостерігатися як інтелектуальні, так і емоційні, поведінкові, комунікативні відхилення. Все це спричиняє погіршення якості життя людини. Сюди варто додати складнощі з працевлаштуванням та психологічну дискримінацію з боку звичайних громадян.

Щоб людині призначили інвалідність, потрібно офіційно підтвердити, що їй потрібна соціальна допомога, звернувшись до комісії медико-соціальної експертизи (МСЕ).

У більшості випадків – ні. Недієздатність - це юридична категорія, що означає нездатність людини керувати своїми діями або розуміти їхнє значення. Вона потребує доказів у спеціальному порядку — через судове засідання та судово-психіатричну експертизу.

Сама собою інвалідність по психічному розладу, навіть першої групи, значить автоматичного позбавлення дієздатності. І не всяку людину з інвалідністю з психічного розладу можна позбавити дієздатності.

Як правило, причиною інвалідності стають хвороби хронічного характеру, які призводять до незворотних змін у структурі та роботі головного мозку. Наприклад, з частиною симптомів шизофренії – галюцинаціями та маренням – можна впоратися за допомогою ліків. Але на інші симптоми – специфічні порушення мислення та втрату яскравості емоцій – нейролептики діють слабо або не діють взагалі.

Шизофренія. Причиною інвалідності при шизофренії часто стають проблеми із виконанням звичайних трудових завдань та порушення цілеспрямованої діяльності.

Деменція при хворобі Альцгеймера та судинна деменція викликають проблеми з пам'яттю та втрату навичок самообслуговування. Через це людині похилого віку потрібна постійна допомога і може бути присвоєна інвалідність.

Складнощі розвитку. Міжнародна класифікація хвороб (МКБ) виділяє також групу психічних розладів, у яких немає нормального розвитку мозку. Їх причиною можуть бути травми, захворювання нервової системи (епілепсія), метаболічні порушення (фенілкетонурія), хромосомні порушення (синдром Дауна) та багато іншого. Пацієнти з такими розладами часто мають складнощі з освоєнням знань та навичок, потрібних для самостійного життя та роботи. Це теж стає причиною встановлення інвалідності, як правило з дитинства.

БАР та депресія. Існує думка, що при БАР (біполярному розладі) та депресії інвалідність не дають, але це не так. Тяжкий ступінь БАР або депресивні епізоди, що часто повторюються, можуть позбавити людину можливості працювати, а це вже підстава для отримання інвалідності.

Немає досліджень, які б підтвердили, що люди з інвалідністю через психічний розлад небезпечніші, ніж люди без нього. При цьому дослідження показують, що пацієнти, які страждають на психічні розлади, частіше стають жертвами злочинів, ніж злочинцями. Пацієнти з ментальними розладами і ті, хто отримав інвалідність, — це вразлива соціальна група, якій потрібні захист і підтримка суспільства, а не додатковий контроль сил

Непрацездатність та, відповідно, особливий статус виявляють, фіксують у бюро МСЕ. На медкомісії експерти оцінюють обстежуваного за різними критеріями. Наприклад, враховуються його:

• пам'ять;
• мислення;
• поведінка;
• усвідомленість;
• мовні навички;
• здатність виявляти емоції;
• інтелектуальний рівень.

Важливо! Одну з потенційних груп дають з урахуванням виявленого руйнації особистості.

Перша група

Повна відсутність дієздатності, яка потребує опікуна, не має права на працю.

Друга група

Психіка зруйнована у вираженій мірі, можуть дбати про себе та близьких. За бажання такий хворий може працювати у спеціально-облаштованому місці трохи більше трьох годин на день.

Третя група

Встановлено помірні відхилення у психічному здоров'ї, вважаються дієздатними, мають право працювати нарівні з більшістю.

Здебільшого 3-ю групу призначають на рік, тому що за цей час не виключається можливість відновлення психіки до норми.
 

Скасувати інвалідність найчастіше можуть у разі позитивного результату від лікування та відновлення важливих навичок. Якщо стан дійсно покращується, не продовжувати групу після закінчення терміну може рекомендувати лікар. Буває також, що на тлі покращень самі експерти МСЕ призначають іншу групу (знижують її).

Також безповоротно позбавити людину привілеїв разом із інвалідністю члени комісії мають право, якщо хворий надав неправдиві відомості про здоров'я, заздалегідь знаючи про це. У такому разі групу точно не продовжать і не встановлять.

Бережіть себе та будьте здорові!