Стан людини після інфаркту. Реабілітація в домашніх умовах

Важливим моментом для хворого після перенесеного інфаркту міокарда стає вміння правильно керувати своїми емоціями в повсякденному житті. Така адаптація до негативних подій допоможе уникати стресових ситуацій, які часто стають причинами наступних інфарктів та різкого підвищення артеріального тиску.

Особистісна реакція залежить від тривалості захворювання, його тяжкості та інтелектуальних можливостей людини. 

Люди, які пережили інфаркт міокарда, нерідко страждають на депресію. Найбільший вплив на розвиток депресії у хворих на інфаркт робить зниження якості життя і функціональних можливостей. Далі йдуть вік хворих і захворювання, які зазвичай пов'язують з віковою патологією: атеросклероз судин головного мозку й артеріальна гіпертонія. Значно впливає на формування депресії тривога. Четверта група причин розвитку депресії у хворих на ІМ обумовлена вираженістю серцевої патології (розміром інфаркту міокарда, аритміями і порушеннями провідності, розвитком набряку легень тощо ускладнень). До складу п'ятого фактора, що робить вплив на формування депресії у хворих входять: 

• вираженість уражень внутрішніх органів при повторному інфаркті міокарда, 

• інвалідність пацієнтів, 

• наявність хронічної аневризми серця, 

• цукрового діабету.

Страх перед захворюванням, за своє майбутнє трансформується в захисні психологічні реакції, які не сприяють одужанню хворого. Ці розлади пригнічують мотивацію до лікування і знижують дисципліну, а, як відомо, для ефективного лікування людини потрібна висока дисципліна, наявність мотивації до одужання. Отже, всі пацієнти з інфарктом міокарда потребують цілеспрямованої психологічної корекції. Для точного виконання лікарських призначень необхідно змінити ставлення до хвороби, створити мотивацію до дисциплінованого лікування.

Щоб створити сприятливі умови для одужання, хворим необхідно надати максимум достовірної, реальної інформації щодо захворювання, за факторами ризику його розвитку, можливих причин загострень, медикаментозних препаратів, навчити самоконтролю за перебігом хвороби. Страх перед больовим приступом можна зменшити шляхом навчання пацієнта методиці самоконтролю, правильного та своєчасного купірування нападів стенокардії. 

Кожному пацієнту з інфарктом доцільно створити «лікувальну перспективу». Він повинен представити позитивний ефект терапії і в сфері цього - нові рубежі, до яких він іде. Необхідно знайти нові, привабливі для хворого життєві цілі.

Пацієнти з інфарктом міокарда повинні відчувати емоційну підтримку лікуючого лікаря. Емоційна підтримка - це вміння показати хворому, що його повністю приймають як особистість, поділяють його труднощі і розуміють його переживання.

Крім того, для хворого важливо, щоб близькі та родичі всіляко підтримувати його, заохочували його спроби до адекватних фізичних навантажень та не ставилися до нього як до не повноцінного чи важкохворого. Це може негативно позначитися на його психологічному стані.

Щоб запобігти стресу та його наслідкам, рекомендується:

• налагодити режим праці та відпочинку;

• забезпечити повноцінний сон;

• регулярно гуляти на свіжому повітрі;

• знайти хобі або повернутися до улюбленого заняття.

Відновлення після інфаркту протікає в кілька етапів і виключити хоча б один з них не можна, тому що успіх заходу можливий тільки при комплексному впливі на організм. 

Основні етапи:

• Перший – протікає в стаціонарі і становить від 10 днів до трьох тижнів. Пацієнт отримує потужну лікарську терапію, перебуваючи спочатку у відділенні реанімації та інтенсивної терапії, а потім в кардіологічному відділенні.

• Другий – називається стаціонарно–амбулаторним, триває 28 діб. Пацієнт проходить його в спеціалізованих санаторіях або центрах кардіореабілітаціі.

• Третій – повністю амбулаторний, тривалістю 2 місяці. Можна відновлюватися в домашніх умовах і паралельно відвідувати поліклініку, лікувально–фізкультурні центри.

Скільки триває реабілітація після інфаркту, залежить від кількох факторів:

• ступеня ураження міокарда;

• загального стану здоров'я;

• наявності чи відсутності хронічних патологій внутрішніх органів;

• реакції організму на лікування.

Час початку занять визначається лікарем в залежності від ступеню враження міокарда та стану пацієнта.

Після стабілізації стану рекомендується виконувати невеликі фізичні вправи, спочатку пасивні, потім більш активні, а саме:

1-4 день — суворий постільний режим.

5-7 день — сидяче становище, можна звісити ноги з ліжка.

2 тиждень — можна почати пересуватися недалеко від ліжка.

3 тиждень — короткі піші прогулянки по палаті.

4 тиждень — прогулянки середньої тривалості за межами кімнати (палати), підйом та спуск по сходах під контролем супроводжуючої особи. Відновлення найпростіших рухомих навиків має відбуватися протягом перших кількох тижнів після нападу.

С 6 тижня призначається лікувальна фізкультура, заняття на велотренажері, піші прогулянки, підйом сходами, легкий біг підтюпцем, плавання. Завдяки спеціальним вправам можна поліпшити кровообіг та відновити функцію серця.

Лікувальна фізкультура після перенесеного інфаркту. Контроль лікувальної фізкультури після інфаркту. Лікувальна фізкультура дуже важлива в реабілітації після серцевого нападу. Навантаження має збільшуватися дуже обережно. Після кожного збільшення навантаження необхідно вимірювати тиск та пульс. Якщо показники відрізняються від норм, навантаження потрібно зменшити. Якщо ж відновлення в стаціонарі протікає сприятливо, можна продовжити відновлення в кардіологічному реабілітаційному центрі (санаторії) під наглядом спеціалістів.

Щоб прискорити відновлення після інфаркту, часто потрібно кардинально змінити спосіб життя, зокрема харчування, режим відпочинку та праці. Важливим компонентом реабілітаційної програми є корекція раціону. Вона спрямована на боротьбу із зайвою вагою або запобігання її появі, а також зниження навантаження на серце. Крім цього, при збалансованому харчуванні людина одержує корисні речовини, необхідні для нормальної роботи серцево-судинної системи.

Загальні принципи харчування наступні:

• Загальне зниження калорійності їжі.

• Обмеження жирних, борошняних та солодких продуктів, відмова від гострих та пряних страв.

• Мінімум споживання солі — не більше 5 г на день.

• Споживання рідини — біля 1,5 л. щоденно.

• Часте та дробове харчування.

• В раціон обов’язково потрібно включити продукти, що містять клітковину, вітаміни С та Р, поліненасичені жирні кислоти, калій.

Також дуже важливо позбутися шкідливих звичок. У період відновлення, а також у подальшому необхідно відмовитися від паління, а також прийому алкоголю.

Після виписки зі стаціонару пацієнт повинен щоденно проводити вимірювання пульсу та артеріального тиску. Вимірювання слід проводити у спокійному стані, після фізичної активності та прийому їжі. 

В період до року потрібно залишатися під постійним спостереженням лікаря, проходити кардіоскрінінги та дослідження за призначенням. На основі результатів таких діагностичних досліджень лікар може коригувати подальший прийом лікарських препаратів та давати рекомендації про можливі фізичні навантаження. За необхідності пацієнту може знадобитися проходження санаторно-курортного лікування.

Дотримання не складних рекомендацій кардіолога та реабілітолога, внесення адекватних коригувань в спосіб життя та регулярні диспансерні огляди після перенесеного інфаркту дозволять пацієнтам пройти повний курс реабілітації, який допоможе ефективному відновленню після хвороби та попередить розвиток тяжких ускладень.

Усі рекомендовані лікарем заходи дозволять пацієнтам, що перенесли інфаркт міокарда:

• попередити ускладнення

• уповільнити прогресування ІХС

• адаптувати серцево-судинну систему до нового стану міокарда

• підвищити витривалість до фізичних навантажень та стресових ситуацій

• позбавитися зайвої ваги

• покращити самопочуття.