Що таке синдром біженця в психології і як його позбутися?

Тікаючи від війни все далі, українці все частіше стикаються з психологічними наслідками травмуючих подій. Рятуючись від війни. кожен продовжує нести цю війну в собі та воювати на особистих фронтах, і часто без допомоги спеціалістів обійтись важко. Однією з великих проблем сьогодні є так званий синдром біженця та супутнє йому почуття провини, які спіткали всіх, хто зміг врятуватись і виїхати в безпечне місце, як би це не парадоксально звучало. Тож розглянемо як воно працює і що з цим всім робити.

Синдром біженця — це не хвороба, на щастя. Це синдром, що не діагностується і не визнаний у світовій класифікації хвороб. Це сукупність симптомів, коли людина, яка залишила країну через ті чи інші обставини, відчуває постійну тривогу, перепади настрою, депресивні епізоди не може побудувати плани на майбутнє. Фактично синдром біженця та травма імміграції — дуже схоже поняття, але при цьому синдром біженця глибший, тому що найчастіше забарвлений політичними чи етнічними переслідуваннями, які посилюють психологічний стан людини.

Говорити про поняття синдрому біженця та психологічні особливості мігрантів почали приблизно в середині минулого століття. Саме тоді почалася суперглобалізація, і величезна кількість людей переселилися в різні країни зі своїх етнічних місць перебування. І там, куди приїжджали біженці та мігранти, згодом загострювалася політична обстановка в суспільстві. Адже мігрантам потрібно було допомагати не лише з роботою чи з житлом, а й з погляду психології — долати стрес, депресію, апатію і, нерідко, агресію. 

Синдром біженця — це, по суті, змінений стан свідомості та психіки, тому що людина пережила травму розлучення з місцем, до якого вона звикла, де народилася, звикла до свого укладу, комфорту та якості життя. Також, при релокації біженець найчастіше стикається зі втратою близьких, з якими він розлучається на невизначений час, а також втратою своєї ідентичності. Так людина стикається з глибокою особистісною кризою, залишається наодинці із самою собою та своєю травмою і, при цьому, їй нема до кого звернутися на новому місці. 

Загалом біженець переживає трохи більш виражений стрес, ніж звичайна людина, яка перебуває у своєму середовищі.  Згідно з дослідженнями, чим сильніший контраст культур проживає біженець чи емігрант, тим явнішими будуть прояви його симптомів. 

Зазвичай мігрант проживає чотири стадії. Спочатку настає такий «медовий місяць» — нам дуже подобається країна, в яку ми приїхали, таке нове і цікаве, безпечне. Наступний етап — розчарування в країні: нам чогось не вистачає, немає якихось наших культурних цінностей, не вистачає речей, до яких ми звикли. Після розчарування відбувається момент інтеграції, вивчення свого нового середовища. Ну і остання стадія — ухвалення та прийняття.

Синдром біженця може мати серйозний травматичний вплив на психіку, викликаючи цілий комплекс гострих або відстрочених симптомів, серед яких:

• підвищена тривожність та напади паніки;

• дратівливість та необґрунтовані спалахи гніву;

• безсоння та нічні кошмари;

• порушення чутливості, 

• зниження інтересу до діяльності, яка раніше була приємною

• заперечення та уникнення думок та розмов про травмуючі події.

На жаль, також біженці нерідко стикаються з агресією сторони, що приймає, а це може призвести до більш серйозних психічних станів, наприклад, до депресії. Зіткнення з агресією у суспільстві приймаючої країни є цілком природним і з цим стикаються практично всі емігранти. Біженець стає відокремленим від суспільства, яке гостро реагує на чужинців на своїй території. Але якщо агресія триває і посилюється, синдром біженця може перерости у людини в ПТСР, вивчену безпорадність, клінічну депресію. Якщо з боку фахівців не буде надано психологічної допомоги біженцю, наслідки можуть бути трагічними.

В зоні ризику є по суті будь-яка людина схильна до синдрому біженця, але більшою мірою на небезпеку наражаються діти, особливо підлітки. Люди з погано збудованими особистими границями, як правило, набагато важче справляються із синдромом біженця. Тут дуже важлива внутрішня опора — наскільки людина знає себе, має адекватну стабільну самооцінку і впевнена сама по собі у своїх якостях та частинах особистості незалежно від того середовища, що її оточує. Люди з твердою опорою на себе легше справляються із релокацією.

Вважається, що без професійної допомоги людині із синдромом біженця не обійтися. Якщо ви опинилися в іншій країні, насамперед вам треба знайти організацію, яка займається психологічною підтримкою мігрантів. Усі європейські країни цим займаються, у кожній є фонди та інші організації».

Головна мета допомоги – дати мігранту відчуття фізичної та психологічної безпеки, тільки після цього у нього з'явиться бажання будувати плани на майбутнє. А саме це — втрата інтересу до життя, неможливість побачити перспективи — ключові моменти синдрому біженця. 

Важливо пам'ятати – моментом переїзду життя не закінчується. Для початку спробуйте будувати плани хоча б на наступний тиждень чи два, якщо глобально поки що не виходить про це думати. Якщо не дати мозку та нашій психіці нові сенси життя та мету на майбутнє, ми можемо зависнути в ступорі на роки. Потрібно переключити свій фокус уваги із зовнішнього світу та обставин на себе та починати з малого, тоді поступово все неодмінно і обов'язково увійде до норми. 

Бережіть себе!