Skip to Content Skip to Mainnavigation Skip to Meta Navigation Skip to Footer
Skip to Content Skip to Mainnavigation Skip to Meta Navigation Skip to Footer

Коли тривожність послаблюється – розповідь про панічну атаку з перших вуст

Кілька років тому К’яра С. втратила свідомість на роботі. Діагноз: тривожний розлад і панічні атаки. З того часу вона успішно подолала проблему.

Дівчина закриває голову руками

Панічна атака

Той день, коли К’яра С. втратила свідомість, назавжди залишиться в її пам’яті. Тоді вона тремтячи зомліла на своєму робочому місці. Наступного дня вона пішла до сімейного лікаря, який на щастя був ще й психологом.

Депресія і панічні атаки

Лікар діагностував тривожний розлад. К’яра С. більше не наважувалася виходити з будинку і могла залишатися лише у своїй квартирі. К’яра могла ходити до психотерапевта тільки у супроводі. Наслідком стала глибока депресія.

« Я борюсь із сильною незрозумілою тривожністю та панічними атаками »

Тривожний розлад – це патологічний стан, при якому сильні страхи або панічні атаки виникають, здавалося б, без причини і не є наслідком фізичного захворювання або зловживання препаратами. Для сторонніх причини цих страхів невидимі і важкі для розуміння. Депресія є частим наслідком тривожності, оскільки соціальні контакти та безтурботне життя стають практично неможливими.

Перші кілька місяців К’яра відмовлялась приймати антидепресанти. "Я думала, що впораюсь сама", - говорить вона, пояснюючи причини своєї відмови. Але з часом вона зрозуміла, що якщо вона прийматиме ліки, їй може стати краще, що врешті-решт і сталося.

Рецидив вже через рік

Скоро вона вже знову працювала неповний день і збиралася поступово збільшувати навантаження.  Через кілька місяців вона відчула, що подолала недугу і повернулась до роботи на всі сто відсотків. Однак через рік у неї почався рецидив. К’яра не могла працювати майже два роки. Вона не могла користуватись громадським транспортом і уникала натовпів – типовий симптом тривожності.

Чим довше триває тривожний розлад, тим гіршим він стає. Тому важливо діагностувати його якомога раніше і підібрати правильне лікування. Розуміння того, як працюють тривожні розлади, може допомогти розірвати порочне коло тривожності. Яке лікування в результаті виявиться правильним, повинен вирішувати медичний працівник разом із хворим. Універсального рішення для всіх хворих не існує.

К’яра не хотіла, щоб хвороба перемогла, тож слухняно погодилась на терапію. Дуже-дуже повільно її стан знову стабілізувався. Після першого року без роботи з великим опором і через сльози вона зареєструвалася для отримання соціального забезпечення через непрацездатність, щоб не потрапити у фінансову яму на додачу до емоційної.

Підтримка тварин

В той час К’яра завела собаку. Вона хотіла знову мати ціль і примусити себе вийти на вулицю. Крім того, їй легше було займатись спортом на вулиці у супроводі собаки. Насправді вона знову вийшла на вулицю зі своїм новим другом-твариною і змогла поступово збільшити спектр своїх емоцій. Собаки мають заспокійливу дію і дають відчуття захищеності. Вони спілкуються інакше, ніж люди, через свою стимулюючу природу.

Тварини, такі як собаки і коні, також використовуються у різних видах терапії. Помічено, що хворих людей собаки приймають і люблять без жодних упереджень. Для К’яри її собака – це більше ніж собака-терапевт. Він один із її найближчих друзів.

Робота за роботою, крок за кроком

К’ярі вдалось повернутися до робочого життя трохи менше ніж за два роки і вона змогла працювати неповний робочий день в адміністрації будинку для інвалідів в рамках програми реінтеграції. Завдяки своєму постійному прогресу вона здобула впевненість в собі. Це стабілізувало її стан. Однак стало зрозумілим, що її працездатність вже не така як раніше. Вона вже не була такою витривалою і потребувала багато відпочинку. Через це вона з того часу отримує п’ятидесятивідсоткову соціальну допомогу.

Завдяки працевлаштуванню в будинку для інвалідів К’яра влаштувалася на тимчасову роботу у фонд. Вона пишалася тим, що нарешті повернулася на ринок праці. Нарешті вона знайшла роботу на відкритому ринку клерком у промисловій компанії. Але вона не змогла впоратись із стресом. Щоб знову не ризикувати своїм здоров’ям, вона звільнилася всього через дев’ять місяців.

Після чергової тимчасової роботи К’яра нарешті знайшла постійну посаду в невеликій торговій компанії неподалік від свого будинку. «Я могла пішки ходити на роботу і навіть моєму собаці можна було приходити туди!» Вона провела в компанії два з половиною цікавих і продуктивних роки, і її психічне здоров’я продовжувало стабілізуватися.

Нарешті громадський транспорт!

Через близького друга вона нарешті знайшла свою нинішню роботу в некомерційній організації. Вона працює клерком у комерційному відділі. Протягом останніх півтора роки К’яра також почала їздити на роботу потягом.

К’яра пройшла довгий і важкий шлях.

« Оглядаючись назад, можна сказати, що та подія десять років тому допомогла мені краще пізнати себе та внести позитивні зміни у своє життя. »

Вона сподівається, що колись знову зможе працювати повний робочий день. Але вона не хоче тиснути на себе. Всі ці події навчили її, що це не принесе їй жодної користі.

Якщо ви відчуваєте смуток і вам потрібно з кимось поговорити, зверніться по допомогу за  номерами гарячих ліній.


Чи була корисною Вам ця стаття?

Повідомити про помилку? Повідомте зараз.

Знайдіть відповіді на всі ваші запитання у нашій Спільноті