Терапія аутизму

Незважаючи на різноманітність клінічних проявів, аутичні розлади об'єднує кілька ключових ознак: якісні порушення комунікації, стереотипна поведінка та відсутність уяви. Останнім часом прийнято розмежовувати високофункціональний аутизм та аутизм у поєднанні з розумовою відсталістю, оскільки це має важливе прогностичне значення. 
На сьогоднішній день не викликає сумніву той факт, що розлади аутистичного спектру пов'язані з генетично детермінованим порушенням нейронального розвитку. Крім того, передбачається, що може існувати ще додатковий фактор середовище, що викликає загострення розладу, що впливає на його симптоми і пояснює настільки стрімке зростання захворюваності на аутизм у всьому світі за останні роки.
Враховуючи те, що наявність аутизму у дитини нерідко призводить до катастрофічних наслідків для її подальшого розвитку та соціальної адаптації, дуже важливим стає питання терапії. І чим найшвидше її почати, тим більшого ефекту можна досягти.
Важливий комплексний підхід - своєчасне психологічне та педагогічне втручання, проведення корекції в центрах для дітей, спеціально організований для дитини з РДА життєвий простір у будинку, підкріплений індивідуальною фармакотерапією та дієтою. Це все  може кардинально покращити розвиток дитини, значно підвищити якість життя аутиста, допомогти йому реалізувати свій потенціал.

• Справлятися з поведінковими та емоційними проблемами, що впливають на розвиток;

• Сприяти соціальному та комунікативному розвитку дитини з аутизмом;

• Розвивати інтереси та особливі здібності, які виявляють багато дітей з аутизмом;

• Розвивати адаптивні здібності та посилювати когнітивні та афективні функції для того, щоб підвищити пристосованість людини;

• Надавати підтримку та надавати повну інформацію сім'ям та фахівцям, щоб допомагати їм справлятися з труднощами, що виникають, і приймати рішення, що відповідають потребам аутичної дитини.

Практика показала, що участь аутичних дітей у спеціальних психолого-педагогічних програмах, які відповідають їх специфічним потребам та розроблені з урахуванням індивідуальної картини розвитку, дають гарні плоди. Найкращі результати приносить поєднання різних підходів та терапевтичних методів, що відповідає індивідуальним потребам дитини.

Програма допомоги має бути складена індивідуально, з урахуванням особистих характеристик дитини, рівня її розвитку, супутніх порушень та умов життя. Ця програма має відповідати загальним потребам усіх людей, а також специфічним потребам, спричиненим порушеннями аутистичного спектру. Програма має бути мультидисциплінарною та враховувати думки та цілі всіх зацікавлених осіб.

• Батьки, інші члени сім'ї, психологи, педагоги та всі задіяні фахівці повинні разом брати участь у виробленні та реалізації індивідуальної програми.

• Цілі програми мають бути гранично ясними, і їх досягнення мають бути використані всі методи.

• Необхідно визначити пріоритетність цілей (залежно від супутніх патологічних симптомів/умов).

• Має бути знайдено розумний баланс між потребами дитини, пріоритетами сім'ї та наявними можливостями.

• В індивідуальній програмі обов'язково необхідно продумати, яким чином можна буде стежити за розвитком різних здібностей дитини та за ступенем ефективності допомоги.

• І, нарешті, слід скласти графік проведення зустрічей, на яких оцінюватиметься ефективність програми. Це дозволить вносити зміни, щоб досягти максимальної відповідності програми допомоги реальним потребам аутичної дитини.

• Психотерапія: організація загального позитивного фону у процесі корекції, розвиток емоційної сфери, корекція негативізму, трансформація страхів, агресій та самоагресій. Ігрова терапія, арттерапія, казкотерапія, пісочна терапія.

• Корекційна педагогіка: структуроване навчання, програми зміни поведінки, заняття з логопедом, фізична терапія та ерготерапія. Монтессорі.

• Медикаментозне лікування та інші можливості:

Немає медикаментозного лікування, що дозволяє вилікувати аутизм. Проте прийом відповідних препаратів може допомогти впоратися з деякими проблемами. Прийом будь-яких препаратів слід розглядати як частину загальної програми допомоги, і в жодному разі не може витісняти інші її компоненти. Будь-який препарат має бути прописаний, виходячи з принципу «інформаційної згоди» пацієнта та дотримуючись суворої методики, обмеженої в часі. У цих умовах медикаментозна терапія може бути ефективною для вирішення супутніх проблем, таких як агресивність, нав'язливість, тики, тривожність, перепади настрою, гіперактивність тощо. Якщо ці проблеми втрачають свою гостроту, інші форми втручання можуть мати більший ефект та сприяти покращенню якості життя.

• Біомедичні методи.

• Дієти.

• Детоксикація організму.

• Кінезіотерапія.

• Анімалотерапія - дельфінотерапія, іпотерапія, каністотерапія та ін.

• Підтримка сім'ї:

Психологічна та педагогічна підтримка: надання достовірної інформації про аутизм та про різні методи професійної допомоги. Навчання батьків тому, як можна змінювати поведінку дитини та використовувати альтернативні способи комунікації Консультування сімей, щоб допомогти їм впоратися з емоційним шоком, викликаним тим, що їхня дитина (член сім'ї) має аутизм. Різні служби: спеціалізовані центри/школи, центри денного перебування, центри постійного проживання, що відповідають потребам аутичних дітей.

Індивідуальна програма допомоги повинна змінюватись у міру дорослішання людини.

У цей період професійне втручання має сприяти наскільки це можливо нормальному процесу розвитку дитини.

Як тільки діагноз буде поставлено, необхідно провести поглиблене функціональне обстеження дитини і якомога раніше почати реалізовувати індивідуальну програму, розроблену спеціально для неї. Багато досліджень, та й просто здоровий глузд, говорять про те, що раннє втручання приносить свої плоди. Після встановлення діагнозу батьки потребують постійної підтримки та отримання повної інформації. Очевидною є допомога, яку можуть надати асоціації батьків, які мають аутичних дітей.

Відзначається також реальна потреба у наданні допомоги вдома. Сім'я може і повинна відігравати велику роль, перешкоджаючи зануренню дитини в себе, стимулюючи розвиток уваги, розвиваючи навички спілкування та соціальні навички, враховуючи при цьому численні аспекти, які повинні фігурувати в індивідуальній програмі маленьких аутичних дітей.

Особлива увага має приділятися основним елементам життя дитини цього віку: харчування, привчання до гігієни, сон.

У цьому віці першорядне значення має програма навчання, що відповідає потребам дитини.

З огляду на різноманітні індивідуальні особливості дітей з аутизмом необхідно мати широкий вибір різноманітних програм навчання. Більшість фахівців виступає за інтеграцію аутичних дітей у звичайне шкільне середовище. Для кожної дитини має бути знайдено оптимальний варіант, що враховує місцеві умови та наявні ресурси (матеріальні, інформаційні, організаційні). Застосування відеотехніки та інформаційних технологій, спеціальні програми, структурування часу та простору, часткова участь дитини, підтримка однолітків можуть позитивно вплинути на навчання аутичної дитини. Головне – визначити те, що буде важливо для неї в подальшому житті та зробити на цьому акцент, відповідним чином адаптувати навчальні матеріали та спонукати дитину до участі у різних справах.

На цьому етапі індивідуальна програма має бути спрямована на вдосконалення функцій, необхідних для участі у звичайному житті суспільства.

Дуже важливо, щоб індивідуальна програма завжди ґрунтувалася на фактичному віці людини зараз і в майбутньому та враховувала всі обмеження, пов'язані з рівнем її розумового розвитку.

Зрілий вік – це найдовший період життя людини. Саме тому дуже важливо надавати людям з аутизмом найрізноманітніші послуги, засновані на найсучасніших знаннях в галузі аутизму.

Індивідуальна програма для дорослих має передбачати:

• Можливість проживання в середовищі, що надає максимальну підтримку: центр проживання, напівавтономне проживання або адекватну підтримку.

• Різні заняття: центри денного перебування, майстерні, часткова або повна зайнятість.

• Задоволення постійної потреби у навчанні та надання підтримки, необхідної для участі аутичної людини у житті суспільства.

У міру наближення до старості аутичні люди, як і раніше, потребуватимуть допомоги. Тому їм необхідна програма, розроблена відповідно до їхнього віку.

Необхідно, щоб індивідуальна програма протягом усього життя людини сприяла розвитку її особистості, вмінню робити свій вибір, набуттю нових навичок, індивідуальному функціональному розвитку, участі в житті суспільства, вихованню поваги та гідності та будувалася на співпраці аутиста та фахівців.