Додаткова відпустка на дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною" № 1401-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 15 квітня 2021 року,  забезпечено рівні можливості для чоловіка й жінки у питанні поєднання роботи із сімейними обов'язками. Зокрема, усуваються законодавчі прогалини, що обмежують право батька на відпустку для догляду за дитиною.

Таким чином, встановлено право на додаткову відпустку для працівників обох статей, які мають двох і більше дітей до 15 років, або дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Проте скористатися нею може тільки один з батьків. Хто саме — вони обирають самостійно. 

До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування

Мінекономіки роз’яснює, що роботодавцеві має бути наданий будь-який належним чином оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. 

Таким документом є довідка з місця роботи другого з батьків, у якій зазначено, що працівник не використовував додаткову відпустку. Але, якщо працівник таку довідку не може надати, зокрема, з об’єктивних причин (другий з подружжя є безробітним, приватним підприємцем тощо), то відповідними документами можуть стати: копія трудової книжки, витяг з електронної трудової книжки з порталу електронних послуг ПФУ, довідка з центру зайнятості, довідка про зайняття підприємницькою діяльністю тощо.
Рішення про надання вказаної соціальної відпустки приймає роботодавець з урахуванням наданих документів. Додаткова оплачувана відпустка на дітей надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. (ст. 19 Закону України «Про відпустки»).

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ. Відповідно до п. 2 ст. 12 цього Закону у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Таким чином, і в період дії воєнного стану працівники мають право скористатися додатковою відпусткою на дітей, якщо на них не поширюються обмеження, пов’язані із воєнним станом в Україні.

• Один з батьків, який має двох та більше дітей віком до 15 років;

• Один з батьків, який має дитину з інвалідністю;

• Один з батьків, який усиновив дитину;

• Матір (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

• Одинока матір дитини;

• Батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

• Особи які взяли під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;

• Один із прийомних батьків.

Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):

• працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);

• має двох і більше дітей віком до 15 років та/або дитину з інвалідністю, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини. Але, соціальна відпустка не може бути поділена на частини. Тобто, якщо Ви маєте право на цей вид відпустки, ви маєте піти на неї в повному обсязі. Працівник також не втрачає право на соціальну відпустку в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить 10 календарних днів. Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються (тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Один з батьків, який має двох або більше дітей у віці до 15 років - надає копії свідоцтв про народження дітей.

Один з батьків, який має дитину з інвалідністю:

• а) копія свідоцтва про народження дитини;

• б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.

Один з батьків, який усиновив дитину:

• а) копію свідоцтва про народження;

• б) копія рішення суду про усиновлення дитини.

Один з батьків особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І:

• а) копія свідоцтва про народження дитини;

• б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.

Одинока матір:

• а) копія свідоцтва про народження дитини;

• б) довідка органів ДРАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;

• в) копія паспорта.

Вдова/вдовець:

• а) копія свідоцтва про народження дитини;

• б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;

• в) копія свідоцтва про смерть чоловіка/жінки;

• г) копія паспорта.

Розлучена жінка, яка виховує дитину без батька:

• а) копія свідоцтва про народження дитини;

• б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;

• в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.