Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): причини, прояви, діагностика та лікування

Військові дії, втрата родичів і друзів, відчуття небезпеки визивають постійний стрес, накопичується втома. У військових, що повертаються до цивільного життя, ситуація ускладнюється різкою зміною умов життя, в яких вже не потрібно забезпечувати виживання. Виникає високий ризик розвитку посттравматичного стресового розладу.

Посттравматичний стресовий розлад – важкий психічний стан, різновид тривожного розладу, який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР.

Про ПТСР у дітей читайте у нашій статті.

Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу у часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.

Виділяють три групи факторів, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР: 

• інтенсивність травмуючої події, її тривалість, несподіваність та неконтрольованість; 

• сила захисних механізмів особистості та наявність соціальної підтримки;

• особисті фактори ризику: вік на момент травмуючих подій, наявність травмуючих подій та психічних розладів в попередні періоди життя людини.

Багато людей після травми відчувають деякі симптоми, які зникають через кілька тижнів. Однак якщо ці симптоми тривають понад місяць і впливають на ваше повсякденне життя, це можуть бути ознаки посттравматичного стресового розладу.   Симптоми ПТСР можуть змінюватися за інтенсивністю з часом. Деякі люди з посттравматичним стресовим розладом вміють «керувати» своїми симптомами, тобто мають тривалі періоди затишшя. У когось важкі симптоми ПТСР тривають постійно, а у декого — лише при напруженні або нагадуванні про пережите. 

Розвиток посттравматичного стресового розладу супроводжують такі три основні симптоми:

• нав’язливе намагання «переосмислити» неприємні події, відтворення їх в уяві (зокрема, у сновидіннях);

• прагнення уникати того, що нагадує про травму (наприклад, місця події);

• підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість

Також ПТСР можуть супроводжувати такі прояви:

• невпевненість через страх, і як наслідок – відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;

• надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь тощо.

• почуття провини, сорому або самозвинувачення;

• зловживання алкоголем чи наркотиками;

• почуття недовіри і зради, а також «несправедливості долі»;

• депресія і почуття безвиході;

• суїцидальні думки;

• відчуття відчуженості;

• фізичні болі;

• поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння;

• здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках;

• нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми;

• відчуття, що людині «не судилося» знайти роботу, створити сім’ю тощо.

Ігнорувати поставлений діагноз ПТСР не слід. З плином часу проблема може посилитися та призвести до незворотних ускладнень. Корекції піддаються тільки гострі розлади, після переходу в хронічну форму терапія ускладнена, спостерігається патологічна зміна особистості. У людини проявляються виражені нарцисичні якості, не виключений розвиток алкоголізму та наркоманії. У сукупності перераховані фактори є несприятливими ознаками, тому погіршують прогноз на відновлення.

Діагноз встановлює лікар-психіатр  на основі критеріїв, наведених у Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів, видання п'яте (DSM-5).
Тест на ПТСР, що проводиться з самим потерпілим, не завжди є точним, оскільки деякі фактори хворий може приховувати. Часто психіатр рекомендує додаткову консультацію в присутності родичів або людей з близького оточення. Це дозволяє диференціювати діагноз і виключити наявність інших, симптоматично схожих захворювань.

ПТСР підлягає лікуванню. Найбільш ефективною вважається когнітивно-поведінкова терапія та гіпнотерапія. За показаннями психотерапію поєднують з медикаментозним впливом. Лікування ПТСР часто вимагає використання блокаторів, антидепресантів, транквілізаторів, нейролептиків.
Психотерапія ПТСР буде зосереджена на травматичному досвіді, а не на вашому минулому житті.  Будь-яку психотерапію повинна проводити людина, яка має відповідну підготовку та акредитацію. При ПТСР сеанси зазвичай відбуваються щонайменше раз на тиждень з одним і тим самим терапевтом та часто тривають 8-12 тижнів. Тривалість кожного сеансу 1-1,5 години. Психотерапія дозволить вам правильно приймати, згадувати події, розповідати про свій досвід та відчувати безпеку.