Адаптація українських дітей у школі за кордоном: на що звернути увагу

Лише третина українських учнів пішла до шкіл України, всі інші вимушені відвідувати школи за кордоном. За даними МОН, в інших країнах зараз перебувають 672 тис. українських школярів. Найбільше таких дітей у Польщі, Німеччині, Чехії, Молдові, Угорщині, Словаччині, Румунії. Зокрема, у Польщі проживає 200 тисяч українських школярів, з яких 75 тисяч навчаються в місцевих школах. Загалом учні разом із батьками виїхали до 44 європейських країн, а також до США, Канади, Австралії, Японії.

Існує кілька варіантів організації навчання українських дітей у школах за кордоном:

• Навчання разом із місцевими дітьми. Наприклад, у Польщі 90% учнів перебувають у класах з польськими дітьми, а ще 10% — на підготовчих курсах.
• Навчання у класі з дітьми-біженцями з різних країн. У деяких країнах українських дітей розподіляють спочатку в адаптивні або інтеграційні класи, де з ними можуть навчатися діти, які володіють іншими мовами. У таких класах їх навчають національної мови, знайомлять з місцевою системою освіти, надають психологічну підтримку та оцінюють компетенції.
• Навчання різновікових дітей в одному класі. У деяких країнах створюють окремі класи, де навчаються діти різного віку, оскільки не набирається достатньо осіб, щоб створити класи для одного віку. Наприклад, у Чехії є можливість для створення таких класів, якщо у школі набереться понад 15 дітей різного віку, і тоді їм будуть викладати окремі предмети з української шкільної програми.
• Крім цього, існують приклади самоорганізованих українських шкіл за кордоном. Наприклад, у Нідерландах організували школу для учнів 5-11 класів, і там зараз навчається близько 100 осіб. Також школу для українських учнів було відкрито у Бухаресті на базі румунського коледжу, де планують дати можливість для навчання 200 дітей різного віку. 

Необхідно від 6-ти місяців до року для адаптації до нової країни та до 2-х місяців — до школи. Насправді діти адаптуються швидше, ніж дорослі. Та це не означає, що дитина уникне стресу, особливо, якщо у школі спілкуються новою мовою. 

Після переїзду до нової країни точно не варто одразу віддавати дитину до школи, але вже за кілька днів чи тиждень дитина може туди йти. Варто разом з дитиною вивчити базовий набір іноземних слів — вони точно не будуть зайвими.

У більшості освітніх систем розроблені так звані welcome-програми, або підготовчі курси, які допомагають дітям-іноземцям швидко адаптуватися у мовній та культурній традиції країни перебування. Це означає, що українським дітям підуть на зустріч у місцевій школі та допоможуть швидко влитися в колектив і почати опановувати нову мову. 

Не варто вимагати від дитини високих оцінок в адаптаційний період. Слід пам’ятати, що в стресових умовах дитині може знадобитися більше часу на відпочинок та пристосування. Якщо дитина стала очевидцем вибухів чи інших подій війни, тоді школу на перший час варто розглядати як відволікання від того, що відбувається навколо. Тому говорити про глибину засвоєння знань у таких умовах не на часі, головне у такому випадку — вдала адаптація. 

Попри те, що діти швидко адаптуються, вони все одно можуть почувати себе “не у своїй тарілці” через нерозуміння іншої мови.

Щоб ефективно та швидко її вивчити, варто дитині у цьому допомогти. Вам важливо попередити та підготувати дитину до того, що перший час вона нічого не буде розуміти. Допоможе в цьому гумор — ви теж нічого не розумієте і будете вчити мову разом.

Мультфільми — найкращий варіант швидко вивчити базові та прості слова, корисно та весело. 

Гарними помічниками у вивченні іноземних мов є інтерактивні іграшки, які співають чи говорять з малюками. Ведмедик заспівав коротеньку пісеньку? Повторіть її дитині, поясніть значення слів, і вже через кілька прослуховувань ви почуєте, що дитина з радістю повторює за іграшкою.

Підліткам буде складніше, оскільки у них в програмі більший словниковий запас і термінологія. Їм знадобиться більше розуміння і додаткові мовні заняття.

Говоріть з дітьми відверто, пояснюйте, що це нормально і тимчасово. Все скоро налагодиться, й у багатьох діток зараз схожі проблеми.

Водночас не потрібно постійно перевіряти дитину на знання, це може відбити усе бажання вчити нову мову. До того ж  не варто критикувати дитину, якщо у неї щось не виходить, — користі від уроку не буде жодної, а ось негативні емоції можуть перенестись на мову.

Велика частка українських учнів, які виїхали за кордон, навчаються у місцевих школах, бо у більшості європейських країн середня освіта є обов’язковою, і водночас продовжують навчання дистанційно в українських школах. Однією з причин цього є бажання не поглиблювати академічну різницю та не мати проблем із перезарахуванням оцінок. Подвійне навантаження є проблемою у будь-якому разі, однак ця проблема може лише посилюватися у разі, якщо навчання у двох школах відбувається в один і той самий час. 

За умови навчання лише у місцевій школі у країні перебування діти можуть не вивчати українську мову та літературу, історію України, правознавство тощо, а також втрачати час для навчання з цих предметів. Одним із рішень, які частково застосовуються, є можливість вивчати їх асинхронно, отримуючи від вчителів матеріали для самостійного опрацювання, але це має меншу ефективність, ніж повноцінне навчання.

Можна забезпечити вивчення української мови та літератури, історії України та суспільствознавства у форматі онлайн-курсів, вечірньої дистанційної школи або шкіл вихідного дня. Крім цього, можна залучати українських вчителів за кордоном, які можуть викладати українською мовою та за українськими стандартами.

Українські учні можуть не мати потрібних технічних засобів для навчання, що ускладнюватиме їхній процес як українського дистанційного навчання, так і навчання за кордоном. 

Щоб допомогти дитині, спробуйте знайти благодійні організації, які допоможуть у пошуку технічних засобів. Також можна дізнатися про наявність таких засобів у школі, де навчається дитина.

Крім адаптації до нового середовища, діти та їхні батьки бувають змушені зіштовхнутися з конфліктами у школі. Як правило, це трапляється з однолітками.

Проблеми в стосунках з однолітками сприймаються дітьми зараз дуже болісно. Якщо стався конфлікт, не поспішайте когось у ньому звинувачувати. Варто детально розібрати ситуацію і слідкувати, щоб дитина не ізолювалася.

Інколи конфлікти виникають від нерозуміння місцевих традицій. Наприклад, в Польщі прийнято, щоб діти підходили до вихователя і розповідали про проблеми з іншими дітьми, якщо їх хтось ображає чи засмучує. Українські діти до цього не звикли, а тому часто виникають ситуації, коли батьки звинувачують у цькуванні чи відразу б’ють на сполох.

Разом із тим, варто детально проаналізувати й поведінку дитини, яку чимось образили. Можливо, є щось, що стає подразником для інших. 

Зараз є чимало дітей, які пережили жахи початку повномасштабної російсько-української війни з недоїданням, переховуванням у підвалах, стоянням у чергах за продуктами. Їхні батьки тижнями тривожились, чи вистачить їжі. Тепер ми спостерігаємо таке: батьки могли давати дітям із собою багато їжі в школу, але ті з’їдали її швидко, часто — навіть до обіду, а деякі просили їжу в інших школярів. Якщо вчитель звертає увагу на це питання, варто поставити дитині питання — “А що б тобі допомогло не просити їжу в інших дітей?” (погратися з друзями, випити склянку води, сказати собі “Я витримаю й не буду просити”, відійти якомога далі від дитини, яка їсть шоколадку).

Щоб мінімізувати стрес від переїзду до нової країни, середовища, мови та війни, варто влаштовувати з дитиною ігри та прогулянки. Це корисно не тільки для фізичного, а й психічного розвитку. Крім того, це буде актуально і для батьків, які стресують від переїзду не менше. Попри те, що батьки мають купу справ та завдань на новому місці, це робити все ж необхідно.

Насамперед, не варто забувати про базові потреби дитини, такі як повноцінний сон та харчування, фізичні вправи, свіже повітря й навчання. Аби полегшити процес задоволення потреб і не морочити голову, коли ж виділити додатковий час на прогулянку чи ігри, варто скласти розпорядок дня. Це дисциплінує дитину та суттєво знизить вплив на неї стресового чинника.

Варто приділити особливу увагу харчуванню, бо саме воно може сприяти швидшій інтеграції дитини в нову обстановку. З одного боку, слід намагатися лишатися в межах звичних харчових звичок, тобто намагатися готувати для дитини страви, до яких вона звикла вдома. Але з іншого — поступово вводити в її раціон нові продукти. Однак важливо, аби дитина добровільно захотіла спробувати щось нове, не варто її змушувати. 

Також потрібно дотримуватися домашніх побутових ритуалів або, якщо вони недоступні, починати створювати нові — посидіти ввечері з горнятком чаю, обіймаючись, вкласти спати улюблену іграшку, приготувати одяг на ранок тощо.

Якщо дотримуватися цих не складних порад, дітям буде легше адаптуватися до навчання в новій школі та новій країні. І після перемоги повернутися додому повними сил і маючи гарні знання.