Артрит та вагітність: особливості та рекомендації

Останнім часом простежується тенденція планувати вагітність у зрілому віці, у зв'язку з чим збільшилася активність захворювання на артрит під час вагітності та загострення хвороби після пологів. В цій статті ми розглянемо особливості артриту про вагітності та після неї, а також рекомендації з лікування.

Ревматичні патології при нормальному перебігу не погіршують можливості жінок мати дітей, але для зменшення ризику ускладнень необхідна постійна співпраця з гінекологом та ревматологом. Захворювання не впливає на фертильність, проте може погіршувати перебіг та наслідки вагітності. Частота передчасних пологів у жінок, які страждають на РА, досягає 25% випадків порівняно з 10% у здорових жінок, а середня вага дітей, у тому числі доношених, достовірно нижча, ніж у жінок без даного захворювання. У той же час, під час вагітності у 46% хворих на РА відзначалося зниження активності захворювання. Але протягом 12 місяців, в середньому через 1,5 місяців після пологів, у 75% хворих спостерігалося загострення РА.

Так як проблема артриту у вагітних стає поширеною, для майбутньої мами корисно розуміти, чому з'являється хвороба, як впливає на розвиток та перебіг гестації та післяпологовий період, можливі тактики терапії, які лікарські препарати призначають з урахуванням безпеки та потенційного ризику їх застосування.

Під артритом розуміють ураження структур кістково-суглобового апарату різного походження. У період вагітності, як власне у звичайному стані, хвороба розвивається самостійно або на тлі інших патологій. До супутніх факторів відносять:

• раніше перенесені травми, розтягнення зв'язок, забиті місця, переломи;

• плоскостопість;

• хронічні осередки інфекції: тонзиліт, гайморит, пневмонія;

• аутоімунні захворювання;

• метаболічні розлади;

• ожиріння;

• фізичні навантаження;

• загальне та місцеве переохолодження;

• малоактивний спосіб життя.

Артрит може розвиватися і натомість порушення гормонального тла. Справа в тому, що з настанням вагітності в організмі жінки зростає кількість гормону релаксину в 10 разів. Він виробляється плацентою та яєчниками, викликає розслаблення зв'язок лонного зчленування кісток тазу для нормального розродження. Однак, дія релаксину не вибіркова, через що можуть пошкоджуватися інші кістки.

Причиною загострення артриту може бути ускладнена вагітність: викидень, переривання вагітності за медичними показниками, токсикоз.

Вагітність у хворих з артритом у більшості випадків сприяє настанню ремісії: зменшується біль та скутість у суглобах, спадає набряклість, припухлість, збільшується рухова активність. У ході клінічних досліджень було встановлено, що вже в першому триместрі вагітності більш ніж у 46% жінок спостерігається зниження активності захворювання.

Позитивна динаміка пов'язана із зміною імунологічного статусу та гормонального фону в організмі вагітної. За відсутності системних ускладнень, уражень з боку кульшових суглобів, інших протипоказань можливі природні пологи без медичного втручання. Загострення артриту та відсутність ремісії можна очікувати при тяжкому варіанті хвороби із системним ураженням нирок, серця, легень. У таких ситуаціях показано кесарів розтин.

Із закінченням вагітності у 70% жінок відзначається післяпологове загострення хвороби, зазвичай, через два-три місяці після пологів, що вимагає спостереження за матір'ю щодо динаміки захворювання, призначення протизапальної терапії.

Жінкам, у яких діагностовано артрит, не заборонено народжувати, просто для планування вагітності знадобиться більше часу. Артрит з низькою активністю чи ремісією не впливає протягом вагітності, народжується здорова дитина вчасно. Згідно з клінічними даними, 47-49% вагітних мають клінічне поліпшення вже в першому триместрі. При правильному плануванні та веденні вагітності патологія не викликає ускладнень ні у матері, ні у майбутньої дитини.
Причиною ускладненого перебігу вагітності може стати артрит з високою активністю: в організмі жінки утворюються антитіла, які негативно впливають на прикріплення плодового яйця до стінки матки, процеси нормального росту та розвитку ембріона, функціональність плаценти. Загрозу здоров'ю малюка складають препарати, які використовують у терапії.

Вагітні з артритом потребують постійного спостереження протягом усього гестаційного періоду, поява ознак активації хвороби потребує зміни схеми терапії. При нормальному перебігу вагітності рекомендовано госпіталізація кожні три місяці з метою обстеження, оцінки ефективності лікування, вивчення динаміки захворювання, попередження ускладнень.

Незважаючи на те, що у більшості жінок у період вагітності настає клінічне поліпшення, активність артриту зменшується, вони все ж таки потребують медикаментозної терапії. Призначення ліків, його оптимальне дозування та курс лікування повинен здійснювати лікар в індивідуальному порядку з огляду на особливості перебігу вагітності, загальний стан здоров'я, наявність протипоказань.

Вибір препарату визначається гостротою захворювання. Так, при низькій активності запалення зі скаргами на ранкову скутість у суглобах рекомендовані нестероїдні протизапальні препарати, на кшталт “Ібупрофен”, з моменту зачаття та до 32 тижня вагітності. Застосування нестероїдних протизапальних засобів на більш пізніх термінах може порушити функції нирок у плода, спровокувати зростання тиску в легеневому колі кровообігу, знизити згортання крові.

Якщо дія “Ібупрофену” недостатня, вибір роблять на користь синтетичних гормональних засобів – “Преднізолону” та “Метилпреднізолону”. При правильному режимі дозування та схемі застосування вони абсолютно безпечні для здоров'я матері та майбутньої дитини. Середня добова норма, достатня для придушення запалення, успішного розвитку вагітності та пологів, становить 5-15 мг. При стійкій ремісії артриту під час гестації можливе зменшення лікарського дозування або скасування препаратів до закінчення вагітності.

У тих випадках, коли артрит не піддається лікуванню протизапальними засобами, лікар може зробити призначення імуносупресивних препаратів як “Гідроксихлорохін”, “Салазопірин”, “Циклоспорину”.

Для профілактики загострень артриту в період гестації та після пологів важливо дотримуватись дієти: обмежити вживання їжі з високим ступенем алергенності: червоне м'ясо, молоко, шоколад, цитрусові, томат, кукурудзу. Для зменшення навантаження на органи травної системи та покращення роботи ШКТ необхідно дотримуватися принципів здорового харчування: виключити смажене, жирне, гостре, копченість, спеції, прянощі, соуси, сіль. Сприятливою є помірна фізична активність, скандинавська ходьба, йога, плавання, за рекомендаціями лікаря — фізіопроцедури, масаж.

Так як у розвитку артриту не виключають генетичний фактор, то дитина після народження потребує регулярного обстеження у ревматолога для раннього виявлення та профілактики хвороби.

Розвитку артриту після пологів супроводжують метаболічні, аутоімунні, інфекційні захворювання, травми, переохолодження, надмірна вага, фізичні навантаження, куріння. Поява патології в післяпологовому періоді може бути пов'язана з імунодефіцитним станом і стресом, який переніс жіночий організм.

Особливості лікування артриту після пологів та в період годування груддю
У 90% жінок артрит загострюється на третій місяць після пологів, через що вони потребують лікарської терапії. Незважаючи на важливість грудного вигодовування, особливо у перші шість місяців життя дитини, зберегти лактацію складно, оскільки більшість препаратів для лікування артриту проникають у грудне молоко. З урахуванням тяжкості симптомів та ступеня активності патології призначають нестероїдні протизапальні медикаменти, анальгетики, стероїдні гормони, протиревматичні препарати, вазодилатори, антикоагулянти, дезагреганти, хондропротектори, вітаміни групи В.

Шкідливий вплив на дитину не мають деякі нестероїдні протизапальні препарати та глюкокортикостероїди:

"Преднізолон";
"Гідроксихлорохін";
"Циклоспорин";
"Метотрексат";
"Сульфасалазін".

До комплексної схеми лікування артриту для посилення дії фармакопрепаратів за рекомендаціями ревматолога включають: фізіопроцедури, лікувальну фізкультуру, масаж, дієту, лікувальні ванни, лікарський електрофорез та фонофорез. У разі виражених структурних змін, за відсутності ефекту від консервативної терапії необхідна хірургічна операція: видалення суглоба, синовіальної оболонки, фіксацію суглоба у функціонально вигідному положенні, ендопротезування.