Тромбоз і тромбофлебіт. Чим небезпечні, як їх уникнути та попередити?

Тромбофлебіт — це захворювання, внаслідок якого запалюються стінки судин і формується кров'яний згусток — тромб. Найчастіше хвороба вражає поверхневі судини, підшкірні вени та їх притоки. Тромбофлебіт глибоких вен нижніх кінцівок трапляється рідше і становить до 10% усіх діагностованих випадків. Патологічні зміни відбуваються у венах гомілки та стегна. Закупорка просвіту судини викликає порушення кровообігу та набухання ураженої судини.

Зазвичай тромбофлебіт супроводжується хворобливістю, набряклістю та почервонінням шкіри вздовж вени.

На відміну від глибоких венозних тромбозів, які можуть бути серйозним медичним станом, поверхневі тромбофлебіти найчастіше не становлять серйозної загрози життю і зазвичай лікуються консервативно.

Тромбофлебіт може виникнути через:

• запущене варикозне розширення вен;

• порушення кровообігу внаслідок низької рухової активності;

• перенесені інфекційні захворювання;

• механічне пошкодження судин внаслідок внутрішньовенного вливання або ін'єкцій;

• спадкова схильність;

• пухлинне ураження судинних стінок;

• прийом гормональних і сечогінних засобів.

Ризик розвитку тромбофлебіту ніг підвищується в період вагітності та після пологів.

Основними симптомами тромбофлебіту є:

• біль, в т.ч. при торканні;

• набряки;

• синюшність шкіри;

• випинання вен;

• підвищена до 39 градусів температура тіла;

• болі в поперековому та крижовому відділі;

• ущільнення та почервоніння ураженої захворюванням вени.

Якщо проявилися симптоми тромбофлебіту, необхідно якомога швидше відвідати лікаря та почати лікування. Це єдина можливість уникнути серйозних ускладнень тромбофлебіту.

У початковій гострій фазі тромбофлебіт поверхневих вен лікується амбулаторно. Якщо захворювання не розвинулося, то пацієнт може зберігати активний спосіб життя. Призначається прийом протизапальних препаратів, застосовуються мазі-антикоагулянти й ангіопротектори. Показані холодні компреси.

Лікування тромбофлебіту в разі великого ураження поверхневих вен проводять стаціонарно.

Гострий швидкопрогресуючий тромбоз вимагає оперативного втручання. Під час операції судинний хірург видаляє ділянку вени з тромбами та ділянки потенційно тромбонебезнечні. У легких випадках операцію проводять за допомогою проколу або лазерного впливу.

В окремих випадках застосовують фібриноліз. У вену вводять препарати, які розчиняють тромб, що сприяє відновленню кровотоку. Препарати можуть вводитися строго в зону пошкодження або системно. Але ця методика допомагає тільки в початковій стадії, коли тромби утворилися максимум тиждень тому.

Для усунення запального процесу, зниження больових відчуттів, відновлення гемодинаміки, розрідження крові та уповільнення процесів склерозування вен застосовують фізіопроцедури. Серед них СУФ-опромінення, УВЧ-терапія, електрофорез, інфрачервона лазеротерапія, високочастотна магнітотерапія, аплікації озокериту та парафіну, локальна кріотерапія.

Під час лікування призначається носіння лікувального трикотажу, що перешкоджає появі нових зон запалення.
 

Тромбоз — захворювання, під час якого через утворення тромбу порушується прохідність вен. Патологія розвивається на тлі підвищення згортання крові, що призводить до зниження швидкості кровотоку. 

Тромб утворюється в будь-якій кровоносній судині, але найсерйозніші випадки тромбозу часто пов’язані з артеріями серця (інсульт, інфаркт міокарда) або венами (глибокі венозні тромбози).

Залежно від місця утворення тромбу та його наслідків, тромбоз має різні клінічні прояви та вимагати різного лікування.

Підставами тромбозу вен можуть бути:

• застої крові за варикозу, зниження фізичної активності;

• запальні процеси у стінках судин;

• патологічні зміни в системі кровообігу під час онкологічних захворювань, порушення обміну речовин, тяжкі серцево-судинні захворювання.

Підвищений ризик утворення тромбів пов'язаний з віковими змінами, до яких схильні люди, старші за 40 років. Особливу увагу на здоров'я вен варто звернути тим, хто веде малорухливий спосіб життя.

Симптоми тромбозу можуть бути різними в залежності від того, де саме утворився тромб.

Основні з них:

• набряклість, біль і почервоніння ураженої ділянки (тромбоз глибоких вен);

• погане самопочуття, що різко настало;

• різкий біль в місці розташування вени (переважно, цей симптом характерний для тромбозу яремної вени);

• болі в животі, асцит, гепатомегалія (характерно для синдрому Бадда-Кіарі, тромбозу печінкової вени);

• головний біль, порушення зору, будь-який з основних симптомів інсульту (наприклад, слабкість обличчя і кінцівок на одній стороні тіла), пітливість (симптоматика може виникнути при тромбозі судин венозного синуса головного мозку) тощо.

У більшості випадків, незалежно від вираженості клінічних проявів, тромбоз може бути діагностований тільки фахівцем після збору анамнезу, обстеження і якісних діагностичних заходів.

Серед діагностичних досліджень, потрібних при підозрах на тромбоз:

• ультразвукова доплерометрія;

• магнітно-резонансна томографія;

• контрастна венографія;

• КТ;

• тромбоеластографія;

• тест генерації тромбіну;

• тромбодинаміка;

• АЧТЧ;

• дослідження D-димерів (D-димери утворюються при розщепленні тромбів);

• протромбіновий тест.

Вибір методу лікування тромбозу залежить від стадії захворювання і місця розташування згустку. У більшості випадків консервативна терапія використовується амбулаторно, а направлення в стаціонар пацієнт отримує в середньотяжких і важких випадках, які прямо загрожують життю, і при необхідності проводиться хірургічне втручання.

Екстрене лікування тромбозу включає:

• введення антикоагулянтів, які знижують ризик легеневої емболії, пригнічують ріст існуючих тромбів і запобігають утворенню нових;

• тромболітичну терапію;

• ендоваскулярну хірургію.

Хірургічне лікування тромбозу показано в разі тривалого або рецидивного захворювання.

Терапевтичне лікування полягає в:

• застосуванні низькохолестеринової дієти;

• призначенні препаратів, що сприяють зниженню рівня ліпопротеїнів низької щільності;

• носінні спеціальних гольфів або компресійних панчіх;

• застосуванні додаткових фізіотерапевтичних процедур (наприклад, пневмомасажу).

Можливість лікування тромбозу народними засобами необхідно обговорити з лікарем. Пацієнтам зі схильністю до утворення тромбів необхідно усунути причини набряку ніг. Регулярна фізична активність перешкоджає застійним явищам в судинах. Найбільш корисними за варикозної хвороби та венозної недостатності є прогулянки, їзда на велосипеді та плавання.

Слід уникати перегріву та тривалого перебування на сонці. Для зняття напруження з хворих судин потрібно піднімати ноги вгору, щоб вони знаходилися вище за рівень серця з опорою по всій довжині гомілки.