Тимчасовий захист у ЄС завершується у 2027 році: як діяти українцям?

Це рішення ухвалила Рада ЄС, закріпивши продовження Директиви про тимчасовий захист, яка діє з березня 2022 року. 

Тимчасовий захист надає негайне право на проживання, доступ до роботи, освіти, медичного обслуговування та соціальних послуг без обов’язкової процедури отримання притулку в кожній окремій країні-члені.

Фінальна дата — 4 березня 2027 року.
Після цієї дати дія автоматичного тимчасового захисту завершиться, і кожному українцю доведеться самостійно визначати свій подальший правовий статус у країні перебування. 

Це має такі наслідки:

• Автоматичне право на проживання закінчується — документ тимчасового захисту перестане гарантувати легальне перебування. 

• Потрібно буде обирати подальший шлях: отримувати національний вид на проживання (для роботи, навчання, возз’єднання сімʼї тощо) або повертатися в Україну. 

• Універсального рішення немає — кожна країна встановлює власні правила для національних дозволів, умови, терміни та вимоги можуть суттєво відрізнятися.

Після 4 березня 2027 року українці в країнах Євросоюзу повинні будуть оформити інший законний статус проживання. Тимчасовий захист автоматично не продовжуватиметься, тому кожному доведеться обирати індивідуальний шлях.

Кожна країна ЄС має власну імміграційну політику. Найчастіші підстави для отримання національного дозволу:

• Зайнятість — контрактна робота або висококваліфікована діяльність.

• Навчання — студентська віза або дозвіл на перебування під час навчання в університеті.

• Возз’єднання сім’ї — перебування з членами сім’ї, що вже мають легальний статус.

• Підприємництво / бізнес-міграція — інвестиції або відкриття власної справи.

У багатьох країнах претенденти мають довести фінансову спроможність та обґрунтувати причину для зміни статусу.

У деяких країнах українці, які безперервно проживали, працювали або навчалися кілька років, можуть претендувати на:

• довгостроковий дозвіл на проживання;

• постійне проживання (Permanent Residence).

Як правило, враховуються тривалість перебування, рівень доходів, знання мови та відсутність порушень міграційних правил.

Окремі особи можуть подати заяву на міжнародний захист (притулок або додатковий захист), якщо мають індивідуальні підстави, пов’язані з ризиками переслідування чи небезпекою повернення.

Важливо: цей шлях має свої обмеження, тривалу процедуру та може впливати на свободу пересування, тому він підходить не всім.

Деякі країни ЄС уже заявляють про можливість перехідних або гуманітарних рішень для українців після завершення тимчасового захисту, зокрема:

• спрощені дозволи для тих, хто працює або навчається;

• окремі програми для сімей із дітьми;

• тимчасові перехідні статуси.

Умови таких програм різняться та визначаються на національному рівні.

Ще один легальний і підтримуваний ЄС варіант — добровільне повернення. Європейські інституції анонсують:

• інформаційні програми підтримки повернення;

• координацію з українськими органами влади;

• допомогу з реінтеграцією після повернення.

У межах чинних правил українці можуть обрати іншу країну ЄС для подальшої легалізації, якщо там простіші умови для працевлаштування, навчання або сімейного возз’єднання. Проте зміна країни потребує дотримання міграційних процедур і не завжди можлива автоматично.

Навіть якщо тимчасовий захист діє зараз, планування подальших кроків завчасно — стратегічно важливо:

• Мільйони людей звертатимуться одночасно до імміграційних служб у 2027 році, що може спричинити значні черги, затримки та технічні навантаження.

• Підготовка документів заздалегідь (контракти, підтвердження роботи, навчання чи фінансового забезпечення) значно підвищує шанси на успіх.

• Ранній збір інформації про правила та вимоги конкретної держави-члена допоможе уникнути ризиків втрати легального статусу.

В Європейській комісії готуються координовані рекомендації для країн-членів щодо переходу від тимчасового захисту до інших статусів або безперешкодного повернення в Україну. Вони передбачають:

• Сприяння інтеграції осіб, що працюють або навчаються, у національні системи.

• Програми добровільного повернення та інформаційні центри для прийняття зважених рішень.

• Підтримка в обміні інформацією між країнами та Україною через спеціальні платформи.

Оцініть свій поточний статус. Перевірте дату закінчення документів тимчасового захисту та умови в країні перебування.

Зберіть документи заздалегідь. Наприклад, трудові договори, підтвердження навчання, контракти чи документи про родинні зв’язки — усе це знадобиться для подачі на національний вид на проживання.

Плануйте фінансово. Деякі країни вимагають підтвердження фінансової спроможності.

Консультуйтеся з юристами. Міграційне законодавство складне, і професійна консультація значно підвищує шанси на позитивне рішення.

Слідкуйте за оновленнями. Рекомендації ЄС щодо перехідного періоду можуть уточнюватися, тож важливо бути в курсі змін.