Цей процес намагається забезпечувати держава за рахунок своїх програм, також в Україні діють ініціативи неурядових організацій, які допомагають включитись у життя.
Але відновлення – це багаторівневий процес. Через важкі травми багато жінок і чоловіків потребують сексуальної реабілітації в тому числі, втім, конкретно цьому напрямку в країні приділяють дуже мало уваги.
Водночас, саме сексуальні інстинкти дають нам енергію життя, рухають нами на шляху розвитку і досягнення успіху. При цьому досвід інвалідності не позбавляє потреби у близькості та чуттєвих переживаннях.
Про важливість сексуальної реабілітації та зняття табу з теми сексуальності та інвалідності зі спільнотою EnableMe Ukraine говорила співзасновник Міжнародної асоціації військових реабілітологів, психолог, сексолог Святослава Федорець. Публікуємо відповіді Святослави на запитання учасників інклюзивної спільноти щодо теми сексуального життя.
На це питання можна відповідати по-різному, адже інвалідність буває різна. Але є деякі загальні рекомендації.
В першу чергу, важливо напрацьовувати сексуальні сценарії, які включатимуть інвалідність. Інформаційний простір транслює хибне переконання, що секс доступний лише молодим та здоровим. Але це не так. Сексуальне життя стосується абсолютно всіх: і молодих і людей похилого віку і тих, хто має інвалідність.
В контексті інвалідності важливо спочатку підвищити впевненість в тих сферах, в яких це можливо: самообслуговування, соціальна реалізація і після цього можна переходити до процесу поновлення статевого життя.
Консервативних батьків, які уникають теми сексу, може лякати сексуальність дитини. Вони можуть визнати, що у їх дитини з інвалідністю є сексуальні потреби, проте вони можуть не знати, що з цим робити. У такій ситуації батьки можуть відчувати дискомфорт від власної безпомічності, або внутрішній опір і саме через це уникати теми сексуальності своєї дитини.
Якщо інвалідність дитини вроджена, важливо «відгорювати» і прийняти те, що, можливо, батьки такої дитини не матимуть онуків. Коли інвалідність дитини набута, батькам важливо «відгорювати» ті мрії, які вже не реалізуються, прожити сум і крах надій.
Інвалідність не є перешкодою для стосунків, тому батьки мають цікавитись темою статевої освіти. Вони мають розуміти, що інвалідність дитини не впливає на сексуальність. Закордонні експерти рекомендують в таких випадках допомагати дітям реалізовувати свої сексуальні потреби в тій мірі, в якій це можливо. Наприклад, організовувати зустрічі, створювати спеціальні простори, в яких можна спілкуватись із протилежною статтю. Якщо характер інвалідності не дозволяє цього зробити, то батьки чи опікуни мають створювати простори, де їх дитина зможе самостійно задовольняти свої сексуальні потреби. Також за кордоном рекомендують опікунам бути готовими надати допомогу з використання секс-іграшки, якщо є така потреба. В цьому контексті її доречніше називати «секс-допоміжний засіб». Якщо така рекомендація викликає дискомфорт, то варто зазначити, що подібні дії не є наданням сексуальних послуг і, крім того, кожна людина має право на задоволення своїх базових потреб, в тому числі і сексуальних.
На цю тему важливо говорити на перетині різних наук: психології, сексології, медицини. Фахівців, готових це робити, дуже мало. Я опрацювала біля 600 джерел на цю тему. Іноземні реабілітологи єдині у думці, що фахівець має бути готовим у розмові з пацієнтом першим порушувати тему відновлення сексуального здоров’я.
Наприклад, людині можуть виписати різні пігулки, але не повідомити про те, як вони можуть впливати на статеву сферу. Така інформація від лікаря може допомогти в обговоренні проблем інтимного характеру.
Тему сексуальності та інвалідності потрібно подавати дуже тонко, зважаючи на чутливість даного питання. Хтось може вважати, що у людей з інвалідністю є важливіші потреби. Мовляв, для них головне – одужати. Зазвичай, так можуть казати ті, хто практично не контактує з людьми з інвалідністю, відтак, людина транслює необ’єктивні переконання. Перебування у полоні хибних уявлень може призвести до поганих наслідків.
Відновлення статевого життя можна порівняти із фізичною реабілітацією – чим більш регулярно і якісно робитимуться вправи, чим активніше людина включена в процес, тим краще буде результат. Людина реабілітується, відновлює свою рухливість, мобільність – так само і в інтимній сфері. Існує багато міфів про те, яким має бути секс, як він має виглядати. Щоб вийти за рамки цих міфів, потрібно займатись сексуальною освітою, ширше дивитись на тему сексу.
Втрата кінцівок не є перешкодою для продовження статевого життя. Здебільшого перешкоди мають психологічний характер. З цим і треба працювати. Важливо, аби людина з інвалідністю могла сказати Ні. І партнеру потрібно приймати це. Чим більше людина з інвалідністю відчуває контролю над процесом відновлення свого статевого життя, тим більша вірогідність активності та вмотивованості.
Якщо чоловік не готовий до цього зараз, то це не значить, що він не бути готовим потім. Поки бажання формується, партнерка може ненав’язливо і м’яко нагадувати йому про ті риси, які колись привабили її у ньому. Те, що він втратив кінцівки, не означає, що змінилась його особистість. Він залишився тим самим чоловіком, який колись привернув увагу жінки. Парі важливо протягом дня проявляти один до одного увагу – це можуть бути обійми, поцілунки, дотики. Це може бути і без яскравої сексуалізації. Потрібно дати час партнеру і собі.
Також до близькості ведуть щирі розмови. Це важлива частина сексуальної реабілітації.
Чимало корисної інформації можна почерпнути у посібнику «Секс та близькість для поранених ветеранів», автор – Кетрін Елліс, магістр ерготерапії. Посилання на цей підручник лишаємо тут.
Цьому можуть сприяти приклади сексуальності таких самих людей. Коли є такі приклади, то у людей формується уявлення, що можуть бути найрізноманітніші сексуальні сценарії. Є спеціальне порно, яке знімають для людей з інвалідністю і воно служить для них прикладом.
Також потрібно формувати позитивний образ тіла. Змінене тіло потребує час на прийняття і чим швидше людина прийме своє тіло, тим для неї краще.
Є вправи, які допомагають прийняти своє тіло. Потрібно дивитись на себе не з позиції втрати якоїсь частини, а з позиції цілісності. Партнерам так само можна давати рекомендацію дивитись на свого партнера не з позиції, що чогось бракує, а з позиції, що це – тіло мого партнера і воно так виглядає.
Важливо включити ритуали і процедури з догляду за тілом, які допоможуть поновити сексуальність. В контексті набутої інвалідності потрібно повернутись до тих ритуалів, які були раніше. Варто підібрати зручний одяг, який при цьому буде відображати індивідуальність, а ще знаходити точки опори і реалізовувати себе. Це може бути волонтерство, участь в громадських ініціативах – чим більше буде відчуття впевненості і самостійності, тим краще це впливатиме на статеве життя.
Я б рекомендувала дарувати сертифікати на конкретну суму. Також доречніше вживати замість терміну «іграшки» – «секс допоміжні засоби», бо йдеться про поновлення свого статевого життя.
Маючи сертифікат, людина у секс-шопі придбає собі те, що їй актуально. Важливо перед покупкою відповісти для себе на такі запитання: для чого я хочу це купити? Ця іграшка для мене особисто чи для того, щоб подарувати задоволення своєму партнеру? Чи для дослідження свого тіла? Від відповідей на ці запитання буде залежати актуальний вибір товару.
Не варто забувати про якісний лубрикант і спрей для обробки. До речі, в секс-шопі Pink Bunny завжди можуть порекомендувати товари людям з інвалідністю. Із промокодом «сексуальна реабілітація» там можна отримати знижку 15% на всі товари.
Так само як і з тими дітьми, які не мають інвалідності. Є нюанс: батьки можуть тривалий час сприймати дітей з інвалідністю саме як дітей і забувати про їх процес дорослішання. Але вони так само потребують статевого виховання. Як мінімум – це профілактика сексуального насилля.
Діти з інвалідністю довше знаходяться під опікою і через це у них пізніше формується відчуття сорому. За ними здійснюють більш інтенсивний догляд, надають допомогу в гігієнічних процедурах. Через це вони звикають, що на їх статеві органи дивляться сторонні. Тому під час гігієнічних процедур їм потрібно пояснити, що таке інтимні частини тіла, прийнятні і неприйнятні дотики, правило трусиків тощо. На жаль, цьому мало приділяють уваги. Втім, дослідження показують, що такі діти частіше стають жертвами сексуального насилля.
Батьки та опікуни мають дбати про простори для таких дітей, де вони контактуватимуть із однолітками. При нестачі такого контаку їх психо-сексуальний розвиток може уповільнитись. Батькам не потрібно боятись сексуальності своєї дитини, адже ми з нею народжуємось.
Зниження сексуальної активності на фоні тривалого стресу – це нормально. Але різні люди переживають це по-різному: у когось сексуальний потяг знижується, у когось підвищується, у когось не зазнає змін.
Ті, для кого поновлення сексуального життя є актуальним, можуть позгадувати, що раніше викликало у них сексуальне бажання та збудження, сексуальний інтерес, змушувало почуватись сексуальними. Все це потрібно знову починати повертати в своє життя. Можна починати з маленьких кроків: щоденний догляд, красива білизна, інтимні розмови з партнером про секс.
Це може бути нормальною реакцією на ненормальні обставини. Наявність чи відсутність сексуального бажання залежить від того, що ми проживаємо в конкретний період життя. Можливо, зараз для людини є інші, більш актуальні питання. Але це не виключає того, що сексуальне бажання може з’явитись згодом. Як правило, люди кажуть «зараз не хочу», але зазначають «я би хотів повернути секс в майбутньому». І його завжди у будь-якому віці можна повернути у своє життя. Важливо прислухатись до свого тіла, ставитись до нього з повагою і завжди реагувати на його потреби.