Рак шийки матки: причини, симптоми, лікування, профілактика та інвалідність

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі діагностують понад пів мільйона нових випадків РШМ. Водночас це один із небагатьох видів раку, якому можна ефективно запобігти завдяки вакцинації та регулярному скринінгу.

Рак шийки матки — це злоякісне новоутворення, що розвивається з клітин епітелію шийки матки. У близько 95% випадків його виникнення пов’язане з інфікуванням вірусом папіломи людини (ВПЛ).

ВПЛ є надзвичайно поширеним: протягом життя з ним стикається більшість сексуально активних людей, незалежно від способу життя чи соціального статусу. Відомо близько 200 типів вірусу, але лише деякі з них мають високий онкогенний ризик. Приблизно 70% усіх випадків раку шийки матки спричинені лише двома типами ВПЛ — 16 та 18.

Основною причиною раку шийки матки є тривале персистування онкогенних типів ВПЛ в організмі. Проте інфікування вірусом не означає автоматичний розвиток раку — у більшості жінок імунна система самостійно пригнічує вірус.

Фактори, що можуть провокувати розвиток РШМ:

• інфекції, що передаються статевим шляхом;

• ранній початок статевого життя;

• часта зміна статевих партнерів;

• відсутність бар’єрної контрацепції;

• куріння (нікотин знижує місцевий імунітет шийки матки);

• імунодефіцитні стани;

• дисплазія шийки матки в анамнезі;

• наявність випадків раку шийки матки в сімейному анамнезі.

На ранніх стадіях рак шийки матки часто перебігає безсимптомно. Саме це робить захворювання особливо небезпечним.

У міру прогресування можуть з’являтися такі симптоми:

• кров’янисті виділення між менструаціями або після статевого акту;

• рясні або незвичні вагінальні виділення з неприємним запахом;

• біль у нижній частині живота або в попереку;

• біль під час статевого життя;

• порушення менструального циклу;

• загальна слабкість, схуднення, анемія (на пізніх стадіях).

У більшості випадків РШМ розвивається поступово. Шлях захворювання виглядає так:

інфікування ВПЛ → тривале носійство вірусу → передракові клітинні зміни (дисплазія) → інвазивний рак, коли злоякісні клітини проростають у глибокі шари тканин та можуть уражати сусідні органи.

Цей процес може тривати роками, що дає можливість виявити патологічні зміни на ранньому етапі.

Скринінг раку шийки матки є ключовим інструментом раннього виявлення захворювання. В Україні він входить до переліку медичних послуг первинної медичної допомоги.

Основні методи скринінгу:

• цитологічне дослідження (ПАП-тест);

• тестування на ВПЛ високого онкогенного ризику;

• кольпоскопія (за показаннями).

Навіть вакцинованим жінкам рекомендовано регулярно проходити обстеження, оскільки вакцина не покриває абсолютно всі онкогенні типи ВПЛ.

Тактика лікування залежить від стадії захворювання, віку пацієнтки та загального стану здоров’я.

Застосовуються такі методи:

• хірургічне лікування (конізація, видалення шийки матки або матки);

• променева терапія;

• хіміотерапія;

• комбіноване лікування.

На ранніх стадіях прогноз зазвичай сприятливий, а п’ятирічна виживаність може перевищувати 90%.

Первинна профілактика РШМ спрямована на зменшення впливу факторів ризику та запобігання інфікуванню ВПЛ.

Основні рекомендації:

• використання презервативів під час вагінального, орального та анального сексу;

• наявність постійного статевого партнера;

• відмова від куріння;

• формування здорових звичок;

• підвищення обізнаності про рак шийки матки.

Вакцинація проти вірусу папіломи людини є одним із найефективніших способів профілактики та може запобігти понад 90% випадків раку шийки матки, пов’язаних із ВПЛ.

Найвища ефективність досягається при вакцинації до початку статевого життя. Загалом щеплення рекомендоване до 26 років.

В Україні дівчата віком 12–13 років можуть безоплатно отримати вакцинацію проти дев’яти найнебезпечніших типів ВПЛ, включно з 16 та 18. Для цього потрібно звернутися до сімейного лікаря або педіатра.

Дорослі у віці 26–45 років можуть вакцинуватися за рекомендацією лікаря, особливо за наявності факторів ризику.

Інвалідність при раку шийки матки в Україні може бути встановлена залежно від стадії захворювання, ефективності лікування та наявності стійких функціональних порушень.

Підставами для встановлення інвалідності можуть бути:

• пізні стадії онкологічного процесу;

• радикальні хірургічні втручання з втратою репродуктивної функції;

• ускладнення після променевої або хіміотерапії;

• зниження працездатності та потреба в постійному лікуванні.

Рішення ухвалює медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) на підставі медичної документації.