Осколок сильно поранив стегно – артеріальна кровотеча. Побратими миттю затягують джгут на його нозі і викликають евакуацію. Кожна секунда на вагу золота: у гру вступає злагоджена система порятунку. За кілька хвилин броньований реанімобіль уже мчить розбитою дорогою, доправляючи пораненого до передового мобільного фронтового госпіталю – лікарні, якої ще годину тому не було на цьому місці. Волонтери розгорнули її просто в полі, неподалік від лінії вогню, аби дати Хорту шанс вижити.
Екосистема порятунку на фронті
Мобільний госпіталь – це не просто палатка або машина швидкої, а цілий комплекс елементів, що працюють як єдиний механізм порятунку. Він об’єднує в собі повний цикл медичної допомоги – від точки поранення до операційної:
- Медична евакуація. Ланцюжок починається на полі бою: бойові медики надають першу допомогу під ворожим вогнем і якнайшвидше доставляють бійця до евакуаційного транспорту. Швидкість тут критична – кожен зайвий метр на руках чи хвилина затримки може коштувати життя.
- Карети швидкої допомоги. До мобільного шпиталю закріплено кілька броньованих (але теж не завжди і броньованих, всіх які є доступні) “швидких”, які під’їжджають максимально близько до передової. Вони перебирають пораненого у медиків і на шаленій швидкості везуть його туди, де вже чекає команда лікарів. Кілометри, які раніше долалися годинами, тепер пролітають за лічені хвилини.
- Мобільні стабілізаційні пункти. Нерідко між окопами і шпиталем облаштовують проміжні пункти стабілізації – хоча б у бліндажі чи підвалі. У цьому проекті передбачені спеціальні мобільні модулі-укриття, які можна швидко розгорнути поблизу бою. Там пораненим зупиняють критичні кровотечі, ставлять крапельниці, проводять протишокові заходи. Далі – негайно до хірургів.
- Лікарня на колесах. Мобільний шпиталь – це повноцінна лікарня на колесах, оснащена як хороший стаціонарний госпіталь. Усередині нього є оглядові і маніпуляційні кімнати з кушетками, хірургічне відділення, дві операційні, рентген-кабінет, апарати УЗД, навіть своя лабораторія. Команда хірургів, анестезіологів і медсестер може одночасно оперувати кількох поранених на 4 операційних столах паралельно у стерильних умовах фронтової хірургії. Тут же працює лабораторія для аналізів крові, переливання та експрес-діагностики – усе, щоб миттєво визначити групу крові, зробити тестування і забезпечити пацієнта необхідними компонентами.
- Автономне живлення. Госпіталь повністю автономний, він має потужні дизель-генератори (на 60+ кВт) та запасні акумуляторні станції. Навіть якщо навколо немає електрики чи зв’язку – у хірургів будуть світло, тепло і працюючі апарати ШВЛ та монітори. Безперебійники згладять роботу обладнання, щоб під час операції жоден апарат не вимкнувся раптово. Це надзвичайно важливо, адже у прифронтовій зоні енергомережі часто пошкоджені, а життя бійця залежить від кожного працюючого приладу.
Мобільний госпіталь на колісній базі фури – повноцінна лікарня, що може розгортатися просто неба поблизу передової. Волонтери бронюють та переобладнують такі фури в операційні, аби рятувати життя у «сірій зоні» війни.
Госпіталь на колесах здатен розгортатися в польових умовах дуже швидко – від 15 до 40 хвилин і комплекс готовий приймати поранених. До його складу входять щонайменше три медичні машини (зокрема база-операційна та реанімаційні модулі) і п’ять машин швидкої допомоги. Фактично, ціла пересувна лікарня приїздить туди, де ще вчора була порожня ділянка фронту. Після завершення боїв госпіталь так само швидко згортається і може переїхати слідом за бійцями далі, ближче до нового рубежу.
Швидкість евакуації і «золота година»
У військовій медицині існує поняття «золотої години» – часу, коли поранений балансує між життям і смертю, і протягом цього приблизно 60-хвилинного вікна він має отримати кваліфіковану допомогу, щоб вижити. В мирному житті принцип золотого часу звичайно дотримується: швидка допомога доставляє травмованого до лікарні за десятки хвилин. Але на війні все інакше. Реальність російсько-української війни така, що традиційна «золота година» часто розтягується на кілька годин чи навіть діб – через інтенсивні бої, обстріли й віддаленість шпиталів. Поранені іноді годинами залишаються просто неба, чекаючи на можливість евакуації без ворожих куль і дронів.Кожна зайва хвилина в дорозі або очікуванні – це втрачений шанс. Недарма кажуть: на війні хвилини рахуються життями.
Мобільний госпіталь кардинально скорочує час між пораненням і операційним столом. Зазвичай стабілізаційні пункти та шпиталі розташовані далеко в тилу – за десятки кілометрів від фронту. Евакуація туди займає дорогоцінний час, бійці втрачають кров дорогою. Найчастіше втрати української армії пов’язані саме з тим, що поранені помирають від втрати крові дорогою до лікарні. Розгорнувши хірургію фактично на передньому краї, ми усуваємо цю смертельну дистанцію. Фура-операційна під’їжджає максимально близько до окопів – настільки, щоб не наразити медиків на пряму загрозу, але й не змушувати їх долати десятки кілометрів пораненим. Там, де раніше доводилося везти бійця 30–40 км, тепер відстань може скласти лише 3–5 км. Замість години дороги – 10 хвилин шляху. Замість трьох «золотих днів», які іноді вимушено були у наших захисників, ми повертаємо справжню золоту годину на порятунок.
Швидкість рятує не лише життя, а й кінцівки. На полі бою кровотечу з кінцівок завжди зупиняють накладанням турнікета (джгута). Але це тимчасовий захід: дуже важливо зняти турнікет протягом приблизно однієї години після поранення, але в реаліях потрібно поступове послаблення і це триває в рази довше.. . Якщо кровопостачання занадто довго перекрите, починається некроз тканин, інфікування і незворотні ушкодження. Чим швидше медики в госпіталі зможуть обробити рану і відновити циркуляцію, тим вища ймовірність врятувати не тільки життя бійця, а й його руку або ногу. За даними військових медиків, від 20 до 50 тисяч українських воїнів вже втратили кінцівки на цій війні – і здебільшого не через тяжкість поранень, а тому що їх не встигли вчасно евакуювати та прооперувати. Це страшна ціна повільності. Мобільний госпіталь дає шанс зменшити такі каліцтва в рази, адже значно скорочує час до надання висококваліфікованої допомоги.
Монітори життєвих показників, апарат штучної вентиляції легень та інше реанімаційне обладнання всередині мобільного шпиталю. Завдяки такому оснащенню лікарі можуть надавати інтенсивну допомогу одразу на місці й не втрачати дорогоцінних хвилин на дорогу до стаціонарної лікарні.
Коли боєць Хорт потрапив до рук лікарів, від поранення минуло менше 20 хвилин. Хірургічна бригада мобільного шпиталю діяла блискавично: навіть поки машина мчала, медики вже вводили знеболювальне і компенсували втрачений об’єм крові. Госпіталь саме для того і створений, щоб поранений отримав кваліфіковану допомогу протягом тієї самої золотої години – або й раніше. В операційній мобільного госпіталя "Хорта" швидко заносять на стіл. Тепла вода з душу обмиває бруд і кров – у салоні обладнано спеціальну ванну, щоб змити з рани все зайве. Хірурги одразу беруться до роботи: накладають затискачі на пошкоджені судини, відновлюють кровообіг, зшивають розірвані тканини. Менш ніж за годину після поранення бійцю вже завершують операцію. Джгут з ноги зняли вчасно – кінцівку вдалося зберегти. Ще вранці ніхто не вірив, що він доживе до евакуації, а тепер «Хорт» приходить до тями на післяопераційному ліжку, і перше, що бачить – усмішки медиків. Його життя врятовано. Він обов’язково повернеться додому – живий, на своїх ногах, з вдячністю в серці за тих, хто вирвав його з лап смерті.
Вплив і підтримка проєкту
Історія "Хорта" – лише одна з багатьох, які ще стануть можливими завдяки мобільним госпіталям. Кожен день роботи такого шпиталю може рятувати до сотні життів на передовій. За підрахунками волонтерів та лікарів, один комплекс спроможний приймати до 150 поранених на добу і рятувати більше 500 бійців на місяць. Це – сотні родин, які не втратять своїх синів, чоловіків і батьків. Кожен врятований захисник – це досвідчений воїн, який зможе одужати і знову стати до строю вже за кілька місяців, зміцнивши нашу оборону. Мобільний госпіталь не просто лікує – він підвищує моральний дух армії, дає нашим солдатам впевненість, що їх не покинуть у критичний момент, що допомога близько.
Такий проект потребує нашої спільної підтримки. Кожен з нас, хто зараз в тилу, може долучитися до великої справи порятунку життів. Волонтери вже зібрали кошти на перші госпіталі завдяки небайдужим людям з різних країн. Але щоб розгорнути цілу мережу мобільних шпиталів вздовж фронту, потрібні значні ресурси – на броньовані машини, медичне обладнання, паливо, забезпечення бригад лікарів. Ваш внесок буквально конвертується у врятовані життя наших захисників. Кожні кілька сотень гривень – це ще один перев’язувальний матеріал чи ампула ліків, кожні кілька тисяч – це ще один апарат, що запустить серце бійця. Волонтери кажуть: щоб перевезти один такий шпиталь на передову, потрібно близько 100 тисяч гривень лише на пальне. Аби він не зупинився, поки наші воїни ідуть в наступ, логісти мають завчасно подбати про пальне й обслуговування. Нам під силу допомогти їм у цьому.
Українські воїни ризикують собою заради кожного з нас – ми ж можемо підтримати їх, забезпечивши другу лінію оборони: медичну. Мобільний фронтовий госпіталь – це технологія, що наближає перемогу, адже чим більше бійців ми врятуємо сьогодні, тим міцнішою буде наша армія завтра. Кожна гривня, кожне зусилля, спрямоване на цей проект – це інвестиція у життя. Долучімося разом: підтримаймо мобільний шпиталь, що дарує шанс на порятунок і повертає наших Героїв живими додому. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто боронить нашу свободу. Разом – врятуємо життя, разом – переможемо!